"Стилістика ділового мовлення та редагування службових документів" для спеціальності "Діловодство"

    Лекції Практичні Самостійні роботи Семінари Питання до екзамену Зміст

Стилістичні можливості відокремлених членів речення, вставних і вставлених конструкцій, однорідних членів речення

Відокремлення, як стилістичний засіб, базується на спеціаль­ному підсиленні ролі другорядних членів речення шляхом їх інто­наційного виділення і виразного наголошення у певній позиції. Позиція ця зумовлюється двома факторами: наявністю значної кількості залежних слів при цьому другорядному члені, а також порушенням типового, усталеного порядку слів у реченні ,

Наприклад: Так ось вони — стовпи крейдяні брами, Де неширокий і швидкий канал, Затиснутий близькими берегами, Жене свій, вкритий слиззю нафти, вал (М. Бажан).

Окремо стоять ті випадки, коли (як, наприклад, у понижчому реченні) прийменникове відокремлення є обов'язковим і не несе стилістичного навантаження: «Ти посивієш, проклята між людьми, а він доросте і обітре своїми кучерями гріх із себе» (В. Стефаник). У науковому і діловому стилях мови факульта­тивне відокремлення майже відсутнє, тут переважає обов'язкове відокремлення, яке не може вважатись прийомом увиразнення. Проте сам факт наявності у цих стилях значної кількості відо­кремлених дієприкметникових і дієприслівникових зворотів відповідно характеризує ці стилі, є їх типовою рисою, оскільки тут завжди є потреба у стислому, конденсованому викладі ду­мок, а також у чіткому розмежуванні головних і другорядних положень. Наприклад: «Полемізуючи з прихильниками «чистого мистецтва», що закликали відійти «від злиднів і турботних ди­сонансів», оспівували самотність і культ особи, не зв'язаної з суспільством, Коцюбинський утверджує ідею єдності особи і суспільства, зв'язку мистецтва з життям» (журн.).

Такі уточнюючі відокремлення є типовою рисою наукового стилю. Відокремлені звороти, які вводяться в речення з допо­могою пояснюючих службових слів, також найчастіше вжи­ваються в науковому стилі. Найбільш вживані службові слова: тобто, наприклад, крім, а саме, за винятком та ін.

У художньому і науковому стилях відокремленням властива насиченість ускладненими синтаксичними побудовами. Між цими стилями проявляється деяка спільність і в різноманітності спо­собів структурного ускладнення відокремлених зворотів. Такі ііюроти часто становлять розгорнутий ряд послідовних усклад­нень (їх об'єднують особливості писемної форми мови, порівняно з усною  формою).  Смислова  вага  відокремлених  членів  зов нішньо виражається в наявності посиленого наголосу і у від­межуванні паузами.

Стилістична вага другорядних членів речення особливо ви­разна у тих випадках, коли відокремлення факультативне, коли волею автора певні відтінки значень у цих членах речення по­силюються чи послаблюються: «Фатьма йшла попереду — зелена, як весняний кущ, а Алі, на своїх довгих ногах, тісно обтягнених жовтими ногавицями, в синій куртці і червоній пов'язці, високий і гнучкий, як молодий кипарис, здавався на тлі неба велетнем» (М. Коцюбинський); «Навіщо ж ти, фантазіє химерна, Мені показуєш якусь убогу постать, Що стала поміж їх, немов трем­тяча тінь, Як сон зомлілої людини — невиразна?» (Л. Українка); «З свого віку дитячого поперед усього пам'ятаю нашу хату білу та матусині сльози тихі, а ще — дзвона церковного — тонкого, жалібного» (М. Вовчок).

Стилістичні можливості   вставних слів і вставлених конструкцій

Вставні речення є втіленням думки, що формується стриб­ками, поступовим додаванням деталей, кожна з яких оформля­ється начебто самостійно і механічно чи напівмеханічно при­єднується до попереднього мовного цілого, вливаючись у нього або руйнуючи його.

Властиві такі конструкції розмовній, усній мові (розповід­ній або діалогічній), коли вона укладається не дуже уважно і старанно. У художній мові такі вставні речення і відтворюють саме цю рису усної мови: «Щодня з ранку до ночі по шляху ідуть та ідуть люди,— то таки свої селяни, а то й дальні (по одягу знати)» (А. Головко). «Писар чув, що його поминають, і чув дурня (може, не вперше) та до мене (я стояв ближче, ко­ло самого возика, та може, і всміхнувсь): — Хто такий?» (М. Вовчок). Як ми бачили вже, основна кількість вставних слів щодо частоти їх вживання припадає на розмовну і худож­ню мову, де використовуються усі їх види.

У науковому і ді­ловому стилях вживаються лише ті з них, що вказують на по­рядок викладу думок і характер зв'язку між ними, а також ті, що показують ступінь реальності дії: «Отже, рівень художно­сті літературного твору залежить, по-перше, від того, як гли­боко проник письменник у суть відображуваного явища, як він володіє матеріалом, оскільки образ є узагальненням, результа­том пізнання. Рівень художності залежить, по-друге, від ідейної, суспільної позиції автора і висоти його естетичного ідеалу, оскільки образ є естетичним ствердженням або запереченням певних явищ дійсності. Визначення поняття художності, таким чином, повинно охоплювати всі сторони художнього твору, ді­алектику зв'язків його змісту і форми. Задовільним, на нашу думку, могло б бути таке визначення: художність — це прав­дивість, повнота й естетична переконливість образного відоб­раження типових явищ дійсності» (М. Шамота).

Вставлені слова, словосполучення і речення різних типів — уточнюючі, доповнюючи і пояснюючи — належать до розмовної мови і мови художньої літератури. За своїм характером вони не можуть зустрічатись у мові діловій і науковій, бо з'являють­ся, як правило, начебто несподівано і для того, хто говорить, і для того, хто слухає, а такого не може бути ні в діловій, ні в науковій мові з їх чіткою логічною побудовою речень і струн­кою системою підпорядкування частин.

Тому навряд чи можна вважати рівноцінними синтаксично такі випадки відокремлення: «У сучасній українській мові зву­ки о, є (у відкритих складах) часто чергуються з і (в закритих складах)» (підручник української мови) і «За тридев'ять зе­мель, у тридесятім царстві та в іншім государстві, якийсь-то храбрий молодець (чи дворянин він, чи купець про те вже не скажу вам, братця, щоб іноді не забрехаться)—та що утяв! Узяв покинув жінку та й поплівся, хто його зна куди й чого» (Л. Глібов).

У першому реченні другорядні деталі з'являються не мимо­хідь чи випадково, а є необхідними складниками думки, відпо­відно організованої і оформленої пунктуаційно. Про це свід­чить і однотипність повідомлень, узятих у дужки, що створює враження симетричності, тобто спеціального прийому.

І зовсім інше враження — враження саме уточнюючої дета­лі, яка «набігла», згадалась уже в процесі самої розповіді — справляє таке речення: «Став я під ворітьми,— ворота були розчинені,— бачу дворочок чистенький, травистий і багато сте­жок проходжено перехресних; у дворочку тихо, тільки шеле­стіла верба кучерява» (М. Вовчок).

Однорідними називаються члени речення, що виконують однако­ву синтаксичну функцію і характеризують спільний для них член ре­чення. Однорідними можуть бути як головні, так і другорядні члени речення, наприклад: Президент в інтерв'ю з журналістами проко­ментував останні політичні події у країні та спростував повідомлен­ня деяких ЗМІ щодо кадрових змін в органах державної влади;   Спеціаль­ні економічні зони забезпечують високі темпи промислового виробниц­тва, впровадження новітніх технологій, динамічний розвиток со­ціальної сфери; Розроблено правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, які визначають порядок здійснення міських і міжміських перевезень пасажирів.

При використанні однорідних членів речення треба враховувати їх значеннєву співвіднесеність. Однорідними членами речення не мо­жуть бути слова, які виражають родові та видові поняття, як у ре­ченні: На другому поверсі універсаму можна придбати найрізно­манітніші парфумерні вироби, освітлювальні прилади, господарські товари, іграшки, засоби для догляду за шкірою, шампунь, зубну пасту тощо. Поняття парфумерні вироби включає поняття шампунь, зубна паста, засоби догляду за шкірою, тому об'єднання їх в один ряд є не­правильним. Тобто однорідні члени речення мають позначати од­норідність, а не простий перелік.

Як однорідні члени речення не можуть використовуватися слова, які виражають перехресні або різнопланові поняття, як-от: Наш інститут і його професорсько-викладацький склад досягла значних успіхів у роботі (Викладацький склад є частиною інституту); Бібліо­тека поповнилася 2 новими працівниками, комп’ютером, численними довідниками, енциклопедіями, підручниками (Люди стоять в одному ряду з предметами).

Необхідно враховувати не лише логічні зв'язки однорідних чле­нів, а й їхню лексико-граматичну сполучуваність з іншими словами  у реченні. Порушення лексичної сполучуваності однорідних членів знаходимо у такому реченні: У разі проведення адміністративного огляду у зв 'язку зі скоєнням адміністративного правопорушення про це складається протокол або запис до протоколу про порушення. Помил­ка полягає у тому, що один із однорідних членів речення (протокол) може сполучатися із словом складається, тоді як запис не складаєть­ся, а вноситься до протоколу. Отже, правильним буде таке речення: Уразі проведення адміністративного огляду у зв'язку зі скоєнням адмі­ністративного правопорушення щодо цього складається протокол або вноситься запис до протоколу про порушення.

Помилки у вживанні однорідних членів речення можуть бути по­в'язані з порушенням норм керування. Не можна вживати один до­даток, який стосується кількох однорідних членів речення, якщо вони вимагають різного відмінка залежного слова. Розглянемо три речення: І) Рада акціонерного товариства контролює і регулює діяль­ність правління, 2) Одним із обов 'язків головного бухгалтера с нараху­вання і виплата винагород працівникам підприємства; 3) Ми цінуємо і пишаємося нашими ветеранами. Перші два речення є правильними, оскільки однорідні члени речення в них мають однаковий характер керування (контролювати і регулювати що!, нарахування і виплата чого!). Порушення лексико-граматичної сполучуваності відзначаєть­ся у третьому прикладі. Помилка виникла внаслідок того, шо при двох однорідних членах речення, які вимагають різного відмінка ке­рованого слова (цінуємо кого!, пишаємося ким!) стоїть один дода­ток. Різний характер керування обов'язково повинен бути врахова­ний при побудові цієї конструкції. Виправити речення можна за до­помогою займенника, що замінює слово ветерани: Ми цінуємо наших ветеранів і пишаємося ними.

Однорідні члени речення можуть уживатися з узагальнюючими словами. Значення узагальнюючих слів має включати значення всіх слів, що є однорідними членами речення: Хімічній чистці не підля­гають такі вироби: хутряні речі кустарної вичинки, старі речі, по­шкоджені міллю, килими кустарного виробництва та ін. Порушуєть­ся ця вимога у такому реченні: Нова аптека пропонує широкий вибір лікарських засобів, як-от: пігулки, настоянки, бальзами, мазі, гелі, грілки, гірчичники, медичні довідники тощо.

Однорідні члени речення вживаються у тій само формі, що й уза­гальнююче слово, наприклад: Трудова угода повинна містити такі реквізити: дату і місце складання, зміст угоди, юридичні адреси сторін, печатку підприємства. Узагальнююче слово реквізити стоїть у знахідному відмінку, таку ж форму мають й усі однорідні члени речення.

Наведемо основні правила вживання прийменників та сполуч­ників при однорідних членах речення.

1. Однакові прийменники можуть повторюватися або не повто­рюватися перед кожним однорідним членом речення, наприклад: Конфлікт розглядатиметься у примирній комісії або у трудовому ар­бітражі; За рік до закінчення навчання замовники подають вузу — ви­конавцю державного замовлення інформацію про перелік місць праце­влаштування та про умови, які будуть створені випускникам; Венецію Гете назвав мрією, що зіткана з води, землі і повітря (В. Врублевська); У разі продажу товару за зразками, каталогами, поштою гаран­тійні строки обчислюються з дня доставки товару; Конфіскація май­на може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, об­сязі та порядку, встановлених законом.

2.Прийменники не упускаються:

а)  якщо однорідні члени речення вимагають різних прийменників: Закон "Про рекламу " містить спеціальні правила для реклами на транспорті та в кінотеатрах; Ця стаття передбачає покарання за порушення тиші на вулицях, площах, у парках, гуртожитках, житлових будинках та інших громадських місцях; Існує ряд робіт, передусім з підвищеною небезпекою: в електроустановках, на висоті, в колодязях, де правилами передбачене обов'язкове призначення відповідальних за безпечне виконання робіт;

б)  при однорідних членах речення, пов'язаних повторюваними (і —ні — ні, то — то, або — або, чи — чи) або парними (не тільки — але й, не стільки — скільки, як — так І) сполучниками: Спасибі тобі, щирий мій друже, і за папір, і за лист твій, ще кращий паперу (Т. Шев- ченко); Для Віті це вже було не новина, а я витріщав очі і на конку, і на трамвай, і на поодинокі автомобілі, яких ще зроду не бачив (Б. Антоненко-Давидович); У Законі "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) "простежується орієнтація не тільки на соціальну функцію трудового права, а й на функцію виробничу; Складалося враження, що плете він свої кошики не стільки для ярмар-
ку, скіпки для власної втіхи
(О. Гончар); Не так від роботи, як від
глухого внутрішнього хвилювання, дівчина почувала себе до краю сто-
мленою
(В. Підмогильний);

в) при однорідних членах речення, значно поширених залежними словами: Моральна шкода може проявлятися у приниженні честі, гідності або ділової репутації, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, порушенням права власності тощо; Директор розповів про робо­ту всіх, без винятку, підрозділів підприємства у третьому кварталі цього року і про перспективи розвитку на наступний рік.

3. Частини парних сполучників (не тільки... але (а) й, не лише... а й, не стільки... скільки) повинні стояти безпосередньо перед одно­рідними членами речення, наприклад: Людину можна образити не тільки словом, але ù дією. Ми маємо претензії не стільки до праців­ників цеху, скільки до його керівництва. Це правило порушується у таких реченнях: Директор не лише піклується про_виробництво, а й про_людей, що працюють на підприємстві. Директор піклується не лише про__ виробництво, а й виявляє увагу до людей, що працюють на підприємстві. Однорідними членами у першому реченні є додатки виробництво і людей, у другому — присудки піклується, виявляє ува­гу, отже частини сполучника мають стояти безпосередньо перед цими словами: Директор піклується не лише про виробництво, а й про людей, що працюють на підприємстві. Директор не лише піклується про виробництво, а й виявляє увагу до людей, що працюють па підприємстві.

Лекція № 23 Лекція № 25