"Стилістика ділового мовлення та редагування службових документів" для спеціальності "Діловодство"

Синоніміка прикметників та непрямих відмінків іменників

 

І. Присвійні прикметники

Присвійні прикметники означають належність предмета особі. Вони утворюються від назв осіб за допомогою суфіксів -ів (-їв), -ин (-їн): батьків, сестрин, Коваленків, Сергіїв, Софіїн.

В українській мові належність особі може позначатися не тільки присвійними прикметниками, а й іменниками у родовому відмінку, наприклад: братова квартира — квартира брата, Іванів "Моск­вич"— "Москвич" Івана, Мару сина донька — донька Марусі. Наве­дені словосполучення кваліфікуються як синтаксичні синоніми, але стилістично вони не рівноцінні. У науковому, офіційно-діловому, публіцистичному стилях можливі лише конструкції з родовим на­лежності. Присвійні прикметники побутують переважно у фольк­лорі, розмовному та художньому мовленні, як-от: Текла річечка через батьків двір. Через батьків двір та й на поговір (нар. пісня); Сотників кінь летів у напрямі Батурина (Б. Лепкий); В кухні дружина коопера-торова кінчала останні господарські справи перед тим, як іти на по­саду (В. Підмогильний).

Просторічне забарвлення мають сполучення двох присвійних прикметників, а також поєднання присвійного прикметника і родо­вого належності: Бачу, тут лежить бабин Марусин одяг і твій ле­жить (Є. Гуцало);  І він вийняв з книги портрет Тарасів Шевченків та й його почепив, поруч з Оуеном, у рямцях за склом (Б. Грінченко); тітки Ольжина скриня, у дядька Михайловій майстерні і под.

II. Присвійно-відносні прикметники

До цього розряду належать прикметники, утворювані від назв осіб за допомогою суфіксів -ськ-, -ач(-яч),  а також від назв тварин, птахів за допомогою суфіксів -ин (-їн), -ов (-ев), -ач та нульового (з безпосереднім приєднанням прикметникових закінчень до твірної основи). Присвійно-відносні прикметники означають групову на­лежність і властивість предмета за зв'язком з особою або твариною, наприк­лад: студентський гуртожиток (гуртожиток для студентів), студен­тський фестиваль (фестиваль студентів), студентський загін (загін, який складається зі студентів); бджолина сім'я (сім'я бджіл), бджоли­ний мед (мед, зібраний бджолами); кроляча клітка (клітка для кро­лів), кроляча шапка (шапка з кролячого хутра); норковий розплідник (розплідник для вирощення норки), норковий комір (комір із норко­вого хутра).

Прикметники із суфіксами -яч можуть означати на­лежність одній тварині (при поєднанні з назвою частини тіла): вовчий хвіст, заяча лапа, коняча голова. Індивідуальну належність виража­ють у деяких випадках і прикметники із суфіксом -ськ-: Мотря впи­валася запахом квіток серед зими і п'яніла від гетьманських слів (Б. Лепкий); Поштар сватачів до тебе хоче прислати та прийшов дізнатися, що ти на се скажеш. Ми вже дали свою згоду — будь і ти розумна, ґаздинею поштарською станеш! (О. Маркуш).

Присвійно-відносні прикметники можуть метафоризуватися, на­буваючи якісного значення, порівняйте: ведмежий барліг, вовчий кап­кан, черепашачий панцир, курячі сліди, піратський корабель (при­свійно-відносне значення) і ведмежа хода, вовчий апетит, черепаша­ча швидкість, курячий мозок, піратська поведінка (якісне значення). Значення переносно вжитих присвійно-відносних прикметників пе­редається за допомогою порівняльних зворотів: дитяча наївність — наївність як у дитини, собачий нюх — нюх як у собаки, мишачий ко­лір — колір як у миші.

III. Відносні прикметники

Відносні прикметники відтворюють ознаку за відношенням пред­мета до іншого предмета, дії, обставини. Словосполучення з віднос­ними прикметниками мають, як правило, паралельні синтаксичні конструкції з іменником у непрямому відмінку. Утворюють синонімічні конструкції з прийменниково-відмінковою формою, наприклад, такі прикметни­ки, що означають:

•    ознаку предмета щодо матеріалу: дерев'яна ложка —ложка з дерева, кришталевий келих — келих з кришталю, солом 'яний капе­люх -— капелюх із соломи;
•   ознаку предмета щодо місця і простору: центральні вулиці —вулиці у центрі, київські парки — парки у Києві, присадибна ділянка —ділянка біля садиби, степова криниця — криниця у степу;
•    ознаку предмета щодо часу і тривалості у часі: травневі дощі —дощі у травні, тижневе відрядження — відрядження на тиждень,річний план — план нарік, недільні розваги —розваги у неділю;
•  ознаку предмета за призначенням: журнальний столик — сто­лик для журналів, ялинкові прикраси — прикраси для ялинки, картинна рама -—рама для картини;
•  ознаку предмета за належністю іншому предметові: універси­тетський клуб — клуб університету, інститутський стадіон — ста­діон інституту, заводська їдальня — їдальня заводу.

Прикметники у переносному значенні не мають паралельних іменниково-відмінкових форм, наприклад, такі: сердечні (стосунки), бархатний (голос), золоте (серце), медові (слова), кам'яне (обличчя), свинцеве (небо) і под.

IV. Вибір синтаксичного варіанта

У конкретних умовах мовлення перевага віддається одній з пара­лельних конструкцій залежно від її семантичних, синтаксичних, сти­лістичних особливостей. Враховується, наприклад, те, що сполучен­ня з прикметником мають загальніше значення, ніж сполучення з іменником у ролі неузгодженого означення: материнські почуття — це почуття матері і почуття, пройняті любов'ю і турботою; журналь­на стаття — це і конкретна стаття в журналі, і вид статті; заводські робітники — це робітники конкретного заводу і робітники усіх за­водів.

Семантико-синтаксичною особливістю словосполучення із двох іменників є те, що іменник у непрямому відмінку (на відміну від прикметника) може мати при собі пояснювальні слова, які допома­гають точніше, конкретніше вислови™ думку, пор.: взуттєвий мага­зин — магазин жіночого взуття, студентський відпочинок — відпочи­нок студентів Харківського університету, вуличні ліхтарі — ліхтарі на львівських вулицях.

Сполучення іменника з іменником належать до стилістично нейт­ральних конструкцій, сполучення з прикметником-означенням мо­жуть мати стилістичні обмеження. Наприклад, конструкції з при­свійними прикметниками використовуються лише в розмовному і художньому мовленні.

СИНОНІМІЯ КОНСТРУКЦIЙ "ПРИКМЕТНИК + ІМЕННИК" ТА "ІМЕННИК + ІМЕННИК"

Якiснi поняття можна передати також сполученням iменнииків, якi є паралельними, взаємозамiнними  формами  до  відносних  чи  присвiйних прикметникiв. Рiзнi   відтінки   якiсних   понять   найчастiше   передаються сполученням iменника з iменником у Р.в., зокрема:

•  у родовому означальному (свiтло мiсяця – мiсячне свiтло);
•  у родовому належностi (книга брата – братова книга);
•  у родовому з прийменником для, що передає ознаку предмета за його призначенням (час для роботи – робочий час, одяг для роботи – робочий одяг);
•  у родовому з прийменником з (iз, зi), що передає ознаку предмета за матерiалом, з якого його зроблено (кулька iз шоколад у– шоколадна кулька);
•  у родовому з прийменником з (iз, зi), що передає ознаку предмета за мiсцем його походження (сувенiр з Криму – кримський сувенiр).

Формами, паралельними до прикметникових, є також Зн.в. з

прийменнником на, що передає часову ознаку предмета, i Д.в. належностi: розклад на тиждень – тижневий розклад, вручали студентам квитки –вручали студентськi квитки. Також iз прийменником в(у) iменниковi конструкції синонiмiзуються з прикметниковими, коли передають ознаку предмета щодо мiсця i простору (львiвськi фонтани – фонтани у Львовi) та ознаку предмета щодо часу й тривалостi в часi (сiчневi морози– морози в сiчнi; суботня поїздка – поїздка в суботу).

На вiдмiну вiд конструкції прикметник + iменник сполучення iменник + iменник у Р.в. дає уявлення про два предмети, у зв’язках яких виявляється ознака одного з них; форма непрямого вiдмiнка iменника виокремлює, пiдкреслює цю ознаку. Iменники в означальнiй чи присвiйнiй функцiї передають складнiшi й рiзноманiтнiшi ознаки, нiж прикметники, якi позначають лише постiйнi загальнi ознаки й не пiдкреслюють їх. Прикметники бiльш загально й широко передають якiсть, нiж iменник у Р.в., який частiше вживають там, де потрiбно точнiше передати ознаку. Iменник у непрямому вiдмiнку (на вiдмiну вiд прикметника) може мати при собi пояснювальнi слова, якi допомагають точнiше, конкретнiше висловити думку: ворожа акцiя– акцiя ворога, акцiя лютого ворога (до ворожої акції може вдатися не тiльки ворог). 

Сполучення з родовим означальним властивi науковому й офiцiйно- дiловому стилям, у яких вони, пiдкреслюючи й точно передаючи ознаку iменника, є назвами посад, установ, органiзацiй тощо, широко використовуються в термiнологiчнiй i виробничiй лексицi та фразеологiї: Кабiнет Мiнiстрiв, Служба безпеки України, ректор унiверситету, Палац спорту. Частина цих конструкцiй має паралельнi прикметниковi форми: викладач унiверситету – унiверситетський викладач. Причому в книжних стилях перевагу надають iменниковим зворотам. Родовий належностi синонiмiзується з присвiйними прикметниками й витісняє їх iз широкого вжитку. Присвiйнi прикметники передають належнiсть тiльки однiй особi й уживаються переважно в розмовнiй функцiонально-стильовiй сферi. У книжних стилях присвiйнi прикметники майже не вживаються, їх замiнююють родовим належностi, який виокремлює i чiткiше пiдкреслює присвiйність, позначаючи не тiльки iндивiдуальну, а й колективну належнiсть: обов’язки студента замiсть студентовi обов’язки.

Сплутування родового означального й родового об’екта часто спричиняє двозначнiсть вислову. В таких випадках, передаючи ознаку, треба вживати або прикметники, або iменники в iншому вiдмiнку, або описовi звороти: декламування поета– поетове декламування, декламування вiршiв поета20.

 ТИПОВI ПОМИЛКИ В МОВНОСТИЛIСТИЧНОМУ ВИКОРИСТАННI ПРИКМЕТНИКIВ:

Стилiстично невмотивоване вживання конструкції "iменник + iменник" замiсть конструкції "прикметник + iменник" або навпаки: Це був не довготривалий процес, а рiшення однiєї секунди (Е. – 1998. – №48).

Стилiстично невмотивоване вживання нестягнених та коротких форм прикметникiв: Але вже з’являються недобрiї запитання про те, навіщо це знадобилося саме ЛТБ (СП. – 1998. – №9); На фото: злiва – мама, в центрi – щаслива молодая бабуся з внучкою, а справа – тато (ВЗ. – 1998. – 23 сiчня).

Помилкове утворення форм ступенiв порiвняння вiд складних прикметникiв, а також вiд тих прикметникiв i прислiвникiв, якi мають префiкси й суфiкси, що позначають високу мipy вияву якостi: Пiвденно- схiднiше вiд них (Бангладеш) сильно похолодало (СП. –1998. – №1); Бiльш ультрачутливою стала нова модифiкацiя пристрою (РЛ. – 1996. – 17 листопада).

Помилки у твореннi складеної форми ступенiв порiвняння прикметників, зокрема використання для творення найвищого ступеня порiвняння слова "самий": Блондинистi дiвчатка, досвiдченим оком глянувши спершу на Audi (видно не сама "гонима" тачка), пiсля того – на вбрання ... без особливих вагань погодилися (ТП. – 1998. – №2); Найбiльш простiше для виборця виглядало питання про кiлькiсть депутатів (ВЗ. – 2000. – 28 квiтня).

Використання за межами книжного мовлення без потреби складеної форми ступенiв порiвняння прикметникiв: Джанет була бiльш молодою, нiж її брат (РЛ. –1998. – 30 вересня).

Пропускання прийменникiв "вiд", "за", сполучника "нiж" чи iн., якi треба вживати з прикметниками (прислiвниками) у формi вищого ступеня порiвняння: Хто на cвітi вcix милiший (ТП. – 1998. – №5); Ми хочемо довести всім, що краще Ігоря та Іри нiкого не було i не буде (МТ. 1998. – №3-4).

Невикористання для творення ступенiв порiвняння суплетивних форм:

На сценi Донецького академiчного театру опери i балету найгарнiшi дiвчата України змагатимуться за титули "Mic", "Вiце-мiс", "Mic фото" та "Mic глядацьких симпатiй" VIII нацiонального конкурсу краси (Т. – 1998.– №7).

Творення найвищого ступеня порiвняння за стандартами росiйської мови, в якiй за допомогою -ейш- утворюєть найвищий ступiнь порівняння прикметникiв (в українськiй мовi за допомогою -iш- утворюють вищий ступiнь порiвняння): Ранiше збiрна Росiї належала до сильнiших (СП. –1997. – №51); Це якiснiший варіант пропаганди на українському телебаченнi (ВЗ. – 1998. – 20 лютого).

Використання разом з формою найвищого ступеня порiвняння прикметника прийменникiв "за", "вiд", сполучника "нiж" тощо: Найкращий за всi шампунi? (Е. – 1998. – №22).

Помилкове визначення групи прикметника: На нещодавному засiданнi виборчого об’єднання "Дзвiн" прийнято рiшення (СП. – 1998. – №2); Зворотня тяга (СП. – 1998. – №2); Вони також вiрили в природню меншовартiсть чорних (ТП. – 1997. – №1).