Основні питання теми:
Рекомендована література:
Завдання до самостійної роботи
Варіант 1 - станція "Київ", порт Очаків, планета Венера, село Молодія;
Варіант 2 - місто Вижниця, селище Сокиряни, ріка Єнісей, озеро Балатон;
Варіант 3 - місто Косів, острів Сахалін, гора Говерла, Червоний Гай;
Варіант 4 - селище Вишківці, Курильські острови, гора Ведмідь, море Лаптєвих;
Варіант 5 - місто Павлоград, ріка Дніпро, Карпатські гори, селище Третя Рота;
Варіант 6 - Південно карпатські схили, Аральське море, острів Колчуєв, Ботанічна затока..
3. Із словничка складноскорочених слів та абревіатур (в кн.: Зубков М. Г. Мова ділових паперів: Навч. посібник. - X.: Фоліо, Майдан, 1999. - С. 251- 255 або Зубков М. Г. Сучасна українська ділова мова. - X.: Торсінг, 2003. - С. 400 -410.) вибрати 15 слів за фахом, з 5 (на вибір) скласти речення.
Методичні рекомендації
Чимало труднощів у практичному мовленні виникає при вживанні географічних назв, написанні складноскорочених слів, абревіатур та графічних скорочень.
Опрацьовуючи дану тему необхідно засвоїти, чим відрізняються номенклатурні назви від термінів, як правильно вживати географічні назви з номенклатурними назвами та без них.
Крім того, слід засвоїти загальноприйняті скорочення і правильно вживати їх в текстах ділових паперів.
Опорний конспект
Номенклатура -
1) сукупність прийнятих для наукового вжитку назв, термінів, що застосовуються в тій чи іншій галузі знання, термінологія;
2) працівники, призначені чи затверджені вищими органами на якісь посади, бюрократія, чиновництво.
Від термінів слід відрізняти номенклатурні назви - своєрідні етикетки предметів, явищ, понять. Якщо в основі терміна лежить загальне поняття, то в основі номенклатурної назви - одиничне.
До номенклатури входять серійні марки машин, приладів, верстатів, найменування підприємств, установ, організацій, географічні назви та назви рослин, звірів і под.
Географічні назви поділяються на власні і невласні. Невласні назви - це географічна номенклатура: місто, село, селище, хутір, гора, пагорб, хребет, долина, яр, річка, струмок, море, озеро, ставок тощо. Власні географічні назви позначають єдині, індивідуалізовані реальні об'єкти: Київ, Одеса, Чернівці; Дніпро, Псьол, Прут; Саяни, Карпати, Альпи; Балхаш, Байкал. Чимало географічних назв передається словосполученням, порівн..: Нова Душиця, Старі Бросківці, Великий Качурів, Великий Токмак, Західна Європа, Північний Урал, Мінеральні Води, Сухий Яр, Великі Луки Біла Церква; Біле море, Ладозьке озеро, мис Дежнєва, мис Доброї Надії. Географічні назви здебільшого не перекладаються (бо повинні виділяти один конкретний предмет з групи подібних), вони транслітеруються (напр..: Рим (італ.Кота), Неаполь ( по-укр. Мало би бути Наполі), Алма-Ата (казах. Яблуневе), Аюдаг (Ведмідь-гора) та ін. Перекладаються тільки: а) номенклатурні слова (родові назви): гора, коса, затока, море, океан, півострів (напр..: Балканський півострів, Тихий океан, Аравійське море, протока Гудзон); б) слова на позначення сторін світу, що входять до складу власних назв: Західна Європа, Південний Буг, Північна Буковина тощо.
Усі географічні назви ставляться в тому відмінку, якого вимагає контекст. Географічні назви, вжиті без номенклатурного слова, обов'язково змінюються, а вжиті з номенклатурною назвою практикується частіше! У літературі з проблем культури мовлення рекомендується змінювати географічні назви відповідно до вимог контексту незалежно від того, вжита вона з номенклатурною назвою чи без неї. У незмінній (вихідній, номінативній) формі всі географічні назви залишаються в спеціальній воєнній (військовій) літературі (наказах і зведеннях), у спеціальній географічній (геологічній, топографічній і т. ін.) літературі; в інших текстах - тоді, коли це назва залізничної станції, порту, аула, кишлака, застави чи астрономічна назва. Порівн..: у Кривому Розі, Бугом, в Сумах, Альпах; міста Києва, містом Ковелем, селом Мезином, на горах Карпатах, але (на) станції Ромодан, (на) станції Лугова, біля аула Тезек, в порту Одеса, планетою Марс. Якщо географічна назва маловідома, то її слід вживати з номенклатурною назвою й у вихідній формі ( у подальшому контексті номенклатурне слово випускається, а назва відмінюється). Напр..: "У Сухому Яру сосни не ростуть"(невдало), треба "У селі Сухий Яр сосни не ростуть".
Топоніми-прикладки не узгоджуються з номенклатурними словами, якщо це назви озер, рік, заток, проток, островів, гір (річкою Дніпро, в озері Баскунчак, горами Карпати)..., а також: незмінювані топоніми ( у місті Баку, з містом Вільно), двочленні топоніми, виражені словосполученнями (до міста Нова Душиця, у селищі Суха Балка), одночленні топоніми у формі множини ( у місті Чернівці, за хутором Стожари, місту Суми), одночленні топоніми середнього роду на -я (у селі Довгопілля, за селом Завалля), назви зарубіжних адміністративно-територіальних одиниць (у штаті Оклахома, на провінцію Тоскана). У текстах неофіційних, якщо номенклатурне слово (республіка, провінція, колонія, штат, область, пустеля і т.д.) не входить до складу власної назви, власна назва відмінюється тільки в тому разі, коли вона складається з одного слова, яке має той самий рід, що й номенклатурне слово:республіка Франція –уреспубліці Франції, штат Техас-у штаті Техасі, пустиня Сахара - у пустині Сахарі.
У ділових паперах спостерігається неправомірна тенденція не відмінювати географічні назви начебто з метою вказати вихідну форму офіційної назви географічного пункту, не допускати двозначності. Таке вживання навіть у текстах офіційного характеру граматично не виправдане - граматичні правила обов'зкові для всіх стилів.
Абревіатури (італ. abbreviatura - скорочення)- це складноскорочені слова, які утворюються з окремих частин або букв повнозначних слів.
Є абревіатури ініціальні, що розподіляються на буквені (ПМ - мале підприємство, ВКВ - вільно конвертована валюта, СПУ - Спілка письменників України) та звукові (ООН - Організація Об'єднаних Націй, ПЕОМ - персональна електронна обчислювальна машина). До ініціальних приєднуються ініціально-цифрові абревіатури, які позначають здебільшого сировину, обладнання, машини, установки, пристрої і виступають засобом економії в мові: КАЗ-150, ВАЗ-2101, АН-24; цифрова частина може додаватися іноді без тире (Е 16-бабіт); цифрова частина може замінюватися буквеною (ГАЗ-М).
Бувають ще складові абревіатури, перша частина яких може бути короткою чи довгою залежно від звучання і значення (техінформ, виконроб, військкомат). Сюди відносяться і такі слова, як рація, мопед та частковоскорочені абревіатунри, утворені від частини першого слова і цілого другого (нацбанк, страхагент, авіакомпанія, телебачення).
Зрідка в одному слові поєднується кілька типів. Такими спосіб - змішаний: УВЧ - терапія. До усічених слів відносяться буквені позначення літаків АН-24, ТУ-154, ЯК-15. Та сама кількість інформації передається в скороченому слові меншою кількістю знаків, ніж у співвідносному словосполученні. Наприклад, у слові ВНЗ кожна літера несе в шість разів більшу інформацію, ніж літера, що входить до складу співвідносного словосполучення (вищийнавчальний заклад). Саме тому ініціальні скорочення виявилися найпопулярнішими.
Другою важливою причиною вживання значної кількості скорочень у мові ділових паперів є прагнення до економії місця, пов'язане з обмеженістю "площі" документа.
Вживання абревіатур пояснюється ще й прагненням уникнути повторення кількаслівних назв (як правило, повна назва організації, підприємства чи установи наводиться тільки один раз: в адресі, у штампі та ін.).
Традиції, що склалися у творенні і вживанні абревіатур, виникли насамперед на підставі доцільності, а тому й вимагають до себе якнайбільшої уваги.
Так, наприклад, усталилися межі тих понять, назви яких можуть бути скорочені. Це назви міністерств, головних управлінь, вузів, науково - дослідних установ та ін.
Не скорочуються, як правило, багатослівні назви Верховних Рад, вищих урядових посад, назви середніх шкіл, деяких технічних виробів та ін.
Графічні скорочення вимовляються повністю і скорочуються лише на письмі. Графічні скорочення (крім стандартних скорочень значень метричних мір: м- метр, мм-міліметр, см-сантиметр) пишуться з крапками на місці скорочення. Зберігається написання великих та малих літер, дефісів, наприклад: півн.-с. (північно-східний, Півн.-Крим. Канал -(Північно-Кримський канал).
Не скорочуються слова на голосну, якщо вона не початкова в слові, і на ь. Наприклад: український може бути скорочене укр.. україн.. українськ.
За своїм змістом - це назви адміністративних одиниць ( м., обл., р-н, вул.), назви посад і звань (акад., проф., доц.), назви дат і календарних строків (м-ць, рр.), власне текстові скорочення (і т. д„ та ін.. і т. ін.), форми звертання (тов., гром.), назви окремих документів (квит., накл.) та ін.
Такі скорочення є нормативними, загальноприйнятими; вони зафіксовані в багатьох словниках, правилах діловодства. Так само усталеними є правила їх написання (після цих скорочених слів звичайно ставиться крапка; їх не можна розбивати переносом).
Другий тип скорочень виразно відрізняється від першого насамперед тим, що в них помічається тенденція до переходу в самостійні слова (тобто слова, що неповинні розшифровуватися, а зрозумілі і так). Ці скорочення вже почали відмінюватися, мають форми роду, позначаються великими літерами без крапок і пишуться без дефісів (дефіси вживаються лише тоді, коли до буквених приєднуються ще й числові позначення на зразок ІЛ-18, ТУ-104 та ін.).
Хоча серед абревіатур є дуже неоднакові утворення (ініціальні, складові, усічення слова, змішаний тип, поєднання складової частини з повним словом та ін.), проте довільне скорочення найменувань установ не допускаються: слід користуватися тим типом скорочення, який зафіксовано в документації даної організації чи установи (або в спеціальних довідниках, інструкціях статутах та ін.).
Стандартизація поширюється й на спеціальні позначки. Так, наприклад, у скорочених назвах машин, механізмів та інших промислових виробів частково регламентованевживання окремих літер: Н - начіпна (електродвигун), М-мілке ( при класифікаціїкам'яного вугілля) та ін.
У писемному діловому мовленні розрізняють два види скорочень: скорочення, призначенні лише для зорового сприймання, і скорочення, придатні для вживання як в усній, так і в писемній мові.
Скорочення першого типу звуться графічними (або текстовими). Вони не мають граматичного оформлення (тобто ознак роду, числа, відмінка), а також відзначаються специфічним, графічним оформленням: як правило, позначаються малими буквами (і т. д. та ін, н.е.), при їх написанні вживаються дефіси.
Що стосується найпопулярніших у діловому стилі скорочень, то переважають тут найменування буквені й буквено-цифрові (як свідчать спеціальні дослідження з цього питання). Проте не всі слова, утворені цими способами, бездоганні. Є серед них невдалі утворення типу ІВАН (Інститут востоковедення Академії наук); є багатозначні скорочення типу КПІ (це: Компартія Іспанії, Індонезії, Індії та ін., це може бути Київський політехнічний, поліграфічний, педагогічний інститут та ін.), МТС (Московський театр сатири), промпродукти (промислові і проміжні продукти), є невдалі скорочення (індпошив, кондвироби, молзавод, асобоз).
Типи скорочень, які набули вже офіційного визнання:
Добираючи складноскорочене слово при написанні ділового папера слід орієнтуватися на такі вимоги.