"Стилістика ділового мовлення та редагування службових документів" для спеціальності "Діловодство"

    Лекції Практичні Самостійні роботи Семінари Питання до екзамену Зміст

Іншомовні слова в текстах ОДС. Робота зі словником іншомовних слів.

 

Українська мова належить до східнослов’янської підгрупи слов’янських мов індоєвропейської мовної родини. Лексика сучасної української мови складається з питомих та іншомовних слів. До складу питомої, або успадкованої лексики належать слова, спільні для всіх індоєвропейських мов (мати, батько, серце, дім, бути, жити); слова, наявні в усіх слов’янських мовах (ліс, липа, весна, соловей, знати); спільносхіднослов’янські слова (сизий, темний, дядько, кішка, сьогодні); власне українські слова, що виникли в період самостійного існування (кисень, віхола, мрія, добробут, багаття, батьківщина, чарівний, линути, мабуть).

Власне українська лексика є найчисленнішим розрядом, бо сюди належить не лише слова, яких нема в ін. Мовах (нісенітниця, ремствувати, хист), а й велика кількість утворень від спільних з іншими мовами коренів. Наприклад: агроном — агрономія, агрономічний, агро-максимум, агромінімум; гарбуз — гарбузиння, гарбузовий.

Іншомовні слова – слова запозичені з інших мов. Нині вони складають десять відсотків лексичного складу нашої мови і ввійшли до неї під впливом зовнішніх (немовних) причин – найрізноманітніших: економічних, політичних, культурно-освітніх, військових тощо контактів нашого народу з іншими; та причин внутрішніх (власне мовних), серед яких – потреба звузити, стилістично (функціонально) розмежувати виконання іншомовних і власне українських словосполучень і слів: імпорт і ввіз (товарів), лінгвістика і мовознавство і наука про мову.

З-поміж слів іншомовного походження виділяють інтернаціоналізми, запозичення і власне іншомовні слова.

Інтернаціоналізми – це слова, що вживаються в багатьох неблизькоспоріднених мовах і водночас зберігають спільність семантики та фонетико-морфологічної будови, переважають у сфері понять із галузі культури, науки, політики, мистецтва, як правило, не мають відповідників у мові поширення: еволюція, радіо, синтагма, синус; морфематичні інтернаціоналізми: біо-, мікро-, полі-. Лексичними інтернаціоналізмами є також слова, створені на основі грецьких і латинських коренів: відеотелефон, космодром, біоніка. При засвоюванні українською мовою слова іншомовного походження підпорядковуються її графічній, звуковій і граматичній системі. Ознака графічного засвоєння чужих слів – написання їх літерами української абетки: дебет (лат. debet) – «ліва сторона бухгалтерського рахунку». Наслідком фонетичного засвоєння є заміна невластивих українській мові звуків близькими до них. При граматичному підпорядкуванні часом змінюється категорія роду, а то й числа відповідно до граматичних норм української мови: гр. dogma середнього роду, укр. – жіночого.

Запозичення – це давно запозичені слова, які глибоко ввійшли в мову, підпорядкувавшись усім її законам, і нічим чи майже нічим не зраджують свого іншомовного походження. Цьому сприяє також близькість їхньої фонетичної структури до звукового складу власне українських слів: левада, папір, колір, барва, троянда, лимон.

На відміну від глибоко засвоєних мовою запозичень в укр. Лексиці є слова, що зберігають чужорідність звучання, форми і семантики. До складу таких слів входять невластиві українській мові звукосполучення нгл, мтп, пс, кс: конгломерат, симптом, психологія, ксилографія. Лише як іншомовні  приймаються слова з початковими а та е: абажур, агент, акція, емоція, емпіризм. Не втрачають іншомовного звучання всі слова зі звуком ф: флейта,

шеф, феномен, факультет. У семантиці такі слова часто характеризуються незрозумілістю або недостатньою ясністю для значної частини носіїв мови, де вони вживаються, що викликає потребу у створенні спеціальних словників іншомовних слів. Це і є власне іншомовні слова – слова з інших мов, які не засвоєні повністю мовою, що їх запозичила, усвідомлюються мовцями як чужорідні й зберігають ознаки свого походження: адажіо, женофоб, мольберт, ландтаг, ландшафт, вуаль, фрікасе, фенолфталеїн, ланцет і т. д.

У словниковому складі української мови особливе місце посідають запозичення грецького походження — грецизми. Це назви рослин, тварин: кедр, мигдаль, мак, кит, крокодил, назви побутових предметів: парус, миска, ванна; поняття церковно-релігійні: вівтар, архангел, ангел, амвон, антихрист, ікона, келія, ієрей, ладан, демон, ідол, схима, літургія, келар, канон, монастир, піп; терміни науки, культури, мистецтва: апостроф, граматика, діафрагма, логіка, математика, філософія, кафедра, ідея, театр, музей, корал, бібліотека, комедія, хор, сцена, планета, магніт,іподром, гігант, ксерокс.

З грецької мови запозичено більшість українських імен людей, наприклад: Ірина, Марина, Катерина, Софія, Харитина, Олена, Явдоха, Василь, Петро, Тарас, Микола, Андрій, Степан, Федір, Олександр, Олексій та ін.

       В українській мові чимало слів латинського походження, вони належать переважно до понять науки, техніки, мистецтва, політичних і суспільних відносин, медичної, юридичної термінології. Наприклад: індустрія, реакція, мотор, меридіан, аргумент, префікс, ангіна, операція, ординатор, консиліум, юстиція, юрист, прокурор, нотаріус, ректор, декан, екзамен, студент, університет, гумор, цирк, екскурсія, експедиція, депутат, консул,секретар, адміністрація.

З латинської мови запозичені деякі імена людей, наприклад: Юлія, Клавдія, Мотря, Валерій, Віктор, Віталій, Павло, Марко.

З французької мови запозичені слова, що стосуються побуту, предметів одягу, науки, техніки, мистецтва, суспільно-політичні, технічні та військові терміни. Наприклад: люстра, абажур, маскарад, браслет, одеколон, пудра, ридикюль, портьєра, мотив, сюжет, афіша, актор, суфлер, партер, бюст, бюлетень, екіпаж, костюм, пальто, блуза, кабінет, сержант, гарнізон, атака, фронт, каска, кавалерія, корпус, маршал, комюніке, дебати, кур’єр, департамент, шосе, десант, паркет, пансіон.

З німецької в українську прийшли деякі адміністративні, технічні, медичні, торговельні, військові, виробничі терміни, назви предметів побуту, рослин, птахів, ігор тощо. Наприклад: штат, шахта, верстат, стамеска, штукатур, слюсар, лобзик, цех, дратва, бухгалтер, вексель, масштаб, бинт, фельдшер, курорт, флейта, балетмейстер, офіцер, орден, мундир, кухня, швабра, бутерброд, фарш, паштет, квасоля, вафлі, шпинат, галстук, фартух, матрац, страус, танці, кеглі та ін.

Англійські запозичення вживаються в українській лексиці, що стосується техніки, політики, спорту, мореплавства, транспорту, одягу, їжі, напоїв. Наприклад: менеджер, шоу, бізнес, конвеєр,

З італійської прийшли до нас такі слова, як: опера, бемоль, інтермецо, бас, лібрето, арлекін, дебет, кредит, банк, вата, казарма, барика, каса, валюта, банк.

З голландської запозичені українською мовою переважно терміни мореплавства й суднобудування: гавань, шлюпка, матрос, боцман, рейд, верф, дамба, фарватер, руль, а також слова ситець, дюйм та ін.

Із скандинавських мов увійшла до української мови незначна кількість слів, зокрема: клеймо, дротик, оселедець, якір; власні імена: Ігор, Олег, Аскольд та ін.

З тюркських та інших східних мов українська мова запозичила слова: гарба, сарай, сабантуй, могорич, чарка, балик, лапша, кавун, гарбуз, ізюм, халва, кабан, каракуль, базар, торба, табун, чабан, батіг, ярлик і т. д.

У словниковому складі української мови є запозичення й з інших мов, здебільшого рідковживані: булат, тахта, караван, гиря (з іранської); чесуча, чай (з китайської); сакля, чурек (з грузинської); орангутанг (з малайської) тощо.

Зі стилістичного погляду запозичення нічим не відрізняються від питомих українських; їхні стилістичні можливості в сучасній українській мові не пов’язуються з походженням.

Інтернаціоналізми і власне іншомовні слова в офіційно-діловому, науковому, а також у публіцистичному стилях часто виступають як терміни або є складниками словосполучень термінологічного типу. Тобто вони виконують номінативну функцію і не мають стилістичного навантаження. Ці слова позначені відтінком  книжності, офіційності.

У публіцистичному стилі власне іншомовні слова та інтернаціоналізми вживаються не тільки в прямому, а й у переносному значенні, служать засобом створення образності, контрасту, гумористичних, іронічних та інших ефектів. У прямому значенні ці слова є одним із компонентів суспільно-політичної лексики.

Стилістична роль слів іншомовного походження виявляється тоді, коли вони стають компонентами тропів та стилістичних фігур, зокрема в текстах контрастного спрямування, а також як засіб створення іронії й сатири.

У художньо-белетристичному стилі іншомовні слова виступають у номінативній функції й використовуються як стилістичний засіб. Це стосується й термінів та абстрактних слів.

Деякі західноукраїнські письменники ХІХ––ХХ cт. Використовували іншомовну лексику (польську, німецьку) як стилістично нейтральний складник свого мовлення, що відбивало тогочасну зх.- укр. традицію. У творах Франка: абшит (звільнення з війська, служби), куфер (валіза, скриня), резиґнація (зречення, відмова від чогось).

Окремо зі стилістичного погляду стоїть українська лексика  старослов’янського походження. Це слова, що ввійшли в східнослов’янські мови зі старослов’янської, яка сформувалася в ХІ cт. На основі македонського діалекту староболгарської мови.

Поширення цієї лексики пов’язане із запровадженням християнства в Київській Русі. До старослов’янізмів належать слова град, раб, єдиний, юний, воскресити, небеса. В українській мові деякі старослов’янізми вживаються в номінативній функції: єдиний, область, учитель, гласний, глава (уряду). Але більшість їх використовується як стилістичний засіб – для надання мовленню урочистого, піднесеного забарвлення. А в поєднанні зі звичайними словами, особливо з тими, що мають відтінок зниженості, згрубілості, старослов’янізми сприяють створенню іронічного, сатиричного та гумористичного звучання.

До слів іншомовного походження відносять також екзотизмиабо етнографізми – слова або вислови, запозичені з маловідомої, найчастіше неєвропейської мови і вживані для надання мові особливого колориту: магараджа, рикша, ґамарджоба, селям алейкум.

З утратою етнографічної ізольованості екзотизм стає звичайним запозиченням: яп. дзюдо, ікебана, карате. Використовуються зі стилістичною метою при описі якогось народу чи групи споріднених народів у різних стилях, найчастіше в публіцистиці й художньому стилі.

Від екзотизмів слід відрізняти варваризми – іншомовні або створені за іншомовним зразком слова чи звороти, що не стали загальновживаними, не відповідають нормам даної мови, зберігаючи своє національно-конотативне забарвлення. В український текст  _вводяться для надання йому колориту зображуваного середовища або посилення експресії. Використовуються також при передачі мовлення персонажа-іноземця. Часто служать засобами створення комічного ефекту, висміювання зловживань іншомовними словами, т.зв. макаронічна мова. Як правило, варваризми оформлюються засобами іншого алфавіту, хоч можуть відтворюватися й літерами укр. Абетки alma mater, хепі енд. Часто поєднуються з екзотизмами.

Активним використанням іншомовних слів та словесних покручів  характеризується макаронічна мова, до якої вдаються за потреби висміяти зображуване.

Отже, іншомовні слова є одним із важливих компонентів лексичного складу української мови, як і будь-якої мови взагалі. Надмірне захоплення чужою лексикою, не вмотивоване ні номінативними, ні  стилістичними міркуваннями, є свідченням низького рівня філологічної освіченості, недостатньої обізнаності з можливостями рідної мови.

Запозичені слова властиві книжній мові. Не слід зловживати ними. Не варто використовувати слова іншомовного походження, якщо в українській мові є відповідники: лімітувати – обмежувати, превентивний – запобіжний, пролонгація – подовження. Запозичені слова слід правильно писати й вимовляти. Уживати їх потрібно в тому значення, в якому вони зафіксовані в сучасних словниках іншомовних слів. Запозичення, якщо ними користуватися без перекручень і зловживань, є одним із джерел поповнення словникового складу української мови.

Контрольні запитання й завдання

1. Схарактеризуйте стилістичний потенціал слів іншомовного походження.

2. Що таке інтернаціоналізми?

3. Чим відрізняються запозичення від власне іншомовних

слів?

4. Чим екзотизми відрізняються від варваризмів?

5. Схарактеризуйте макаронічну мову.

6. Назвіть джерела запозичень слів української мови.

Вправа 82. Прочитайте міркування професора Р. Зорівчак з приводу використання іншомовних слів у сучасних українських ЗМІ під час круглого столу «Мова ЗМІ – сучасна народна мова?», організованого редакцією львівського часопису «Медіакритика». Висловте свою думку щодо цієї проблеми. Самостійно доберіть із матеріалів мас-медіа приклади вдалого і невдалого використання запозичених слів. Мова – надзвичайно складне явище, що безперервно розвивається та удосконалюється як чітко організована, відшліфована століттями система. Розумно й послідовно слід упроваджувати в мовлення іноземні слова. Неперевершений знавець скарбів рідної мови М. Рильський слушно писав: «Без іноземних слів у культурній мові не обійтись. Але варто вживати їх тільки тоді, коли вони справді доконче потрібні – і, це вже безумовно, у властивому їх значенні» («Про іноземні слова», 1963 р.). Нині в комунікативному просторі України маємо проблему не тільки з власне російським суржиком, але й неестетичною українсько-американською мішанкою, приправленою російським соусом, бо більшість американських слів-приблуд, потрапляє до нас із російської мови. Ось не сподобалося ділкам слово «сік» – звичне слово, що здавна належить до головного словникового складу їм здається, оригінальним «джусік». Невтаємниченим в англійський лексикон (а такі люди мають право на життя в Україні) таке слово затямити не просто: сама була свідком, як старша пані просила в крамниці показати їй «дустік з помідорів». Наша мова, як кожна інша, має свої внутрішні правила та зако- ни словотворення, словотворчих основ і суфіксів, деривацій та запозичень. Але хіба ж це турбує збайдужілих до Слова? Без найменшої на це потреби вживають англійське слово juice, додають до нього російський суфікс на позначення здрібнілості «-ик» – і готовий український покруч «джусік». Тільки брак знання й органічного відчуття мови могли створити таку словесну дивовижу.

…Гортаю сторінки нашої преси й натрапляю на інтерв’ю зі співачкою. Розповідає, що мріє співати для фанів. І знову ж розду- мую над тим, чим, якими якостями слово «фани» здобуло перемогу над українськими словами «прихильники», «шанувальники». Оче- видно, цікаве й походження цих слів: українське «шанувальники» від «шанувати», «шана», а англійське «fun» – це полісемантичне слово із архісемою «розвага». У важку добу скорботи за вбитим композитором І. Білозором думаю про те, що він має тисячі й тисячі таки шанувальників, а не фанів… Отакими покручами рясніють періодичні та неперіодичні видання України, такі неподобства звучать по радіо та телебаченні України, таких штучних запозичень чимало в галасливих рекламах, несумісних із ментальністю нашого народу. Такі рекламні сюжети на нашому телебаченні запевняють, що на лотереї обов’язково матимемо «джек пот», і зможемо поїхати шляхом експедиції англійського мандрівника Д. Лівінгстона в околиці ріки Замбезі, зокрема водоспаду Вікторія…. Що ж, реклама є рекламою… Щодо згаданої лотереї «джек пот», то чи не краще було б заохо- тити до «великого (казкового) виграшу» чи «до усміху долі (фор- туни)». Для англомовлян слово jackpot, що означає «великий виграш», має виразну внутрішню форму, пов’язану з грою у покер, але для українця «джек пот» – це незграбний для вимови, немилозвучний словоутвір.

У передачах досить часто можна тепер почути політологічний термін «зустріч у верхах» поряд із транскрибованим і, отже, складним для сприйняття «саміт», слово «підприємці», що нічим не поступається чужому «бізнесмени». Важливо, що американські журналісти ніколи б не ускладнювали мови своєї преси такими-от транскрибованими покручами.

Вправа 83. Прочитайте текст, визначте його стиль. Випишіть слова іншомовного походження і схарактеризуйте їхнє лексичне та стилістичне значення. В умовах нових технологій потрібні тележурналісти високого рівня рефлексії. Змінюються стилістика, творчі прийоми, технології журналістської роботи, міра дієвості, а також власні пріоритети і Я-концепція журналістів. Відбуваються зміщення в традиції створення медійного тексту. Зникає текст, який покликаний переконувати глядача, натомість переважає інформативний, точніше, прагматичний, завдяки чому розширюється палітра життєвих ситуацій, виникають спроби змінити соціальні символи та стереотипи. Нові умови творення тексту вимагають від журналіста не переконувати свого реципієнта, а запропонувати йому інформацію. Телевізійний текст – це психологія творчості в момент комунікації, семіотичний простір, в якому інтерпретуються реальні події та відчуття журналістів через переведення всіх чуттів на мову знаків.

В. Бабенко

Вправа 84. Прочитайте речення. З’ясуйте, до якої групи іншомовної лексики належать виділені слова і проаналізуйте їхню роль у тексті.

1. Власне кажучи, належало підвестися й піти, але офіціант, хоч зовсім не заохочений моїми словами й видом, – я уперто й невдоволено мовчала, – подав тацю з наїдками і заставляв ними стіл, і гіркувато-гострі, смачні запахи дражнили уяву, пливли вздовж зали, а з одного її кутка долинала тиха мелодія застольної грузинської пісні – мравалжамієр: хтось там старанно й зумисне притишував, загальмовував свій голос, щоб, не дай Боже, не порушити якоїсь тільки цим людям видимої й зрозумілої гармонії, бо для мене тут усе навколо існувало зосібна, не пов’язане між собою, ба навіть у дисгармонії. І все ж таки, попри все це, співіснувало, не ламалося

(Н. Бічуя).

2. –– Я таки одягаюся як слід. А молодь, як тільки холодніє, налягає на саке, потім он валиться з ніг і підхоплює нежить, – рукою з ліхтарем чоловік махнув у напрямку бараків.

3. Біля котацу вона відпустила палець, але відразу зашарілася і, щоб приховати збентеження, знову схопила його руку.

4. Підбадьорений тим, що дівчина мала вигляд двадцятидворічної, Сімамура відчув себе невимушено в її товаристві і перевів розмову на «Кабукі».

5. Скринька була в буфеті в мідзуя.

6. –– Яка довжелезна трава! Що це, сусукі?

7. Сімамура згадав слова масажистки і запропонував Кома- ко пограти тут. Вона одразу погодилася –– подзвонила додому, щоб їй принесли святкове кімоно й збірник нагаута.

8. Неуважно поглядаючи на какемоно в токонома, батько спитав: –– Можна чашку чаю? –– Зараз, –– відповіла _родли, але вставати не поспішала (Усі – Я. Кавабата).

Довідка: саке –– рисова горілка, яку п’ють підігрітою; котацу –– кімнатна жаровня, вкрита ковдрою, основний засіб опалювання в японських будинках; «Кабукі» (мистецтво пісні й танцю) –– класичний японський театр, виник на початку ХVІІ ст.; мідзуя –– кімнатка для миття чайного посуду; сусукі –– висока коляча трава на японських луках і пустирях; нагаута –– пісня-балада в стародавній японській поезії; токонома –– заглибина в стіні, де вішають какемоно –– японська картина або каліграфічний напис на довгастій смужці шовку чи паперу.

Вправа 85. Прочитайте текст. Визначте його тематику й проблематику, стиль і підстиль. З’ясуйте, з якою стилістичною настановою авторка вживає варваризми. Виділіть особливості індивідуального стилю.

«Gosh, if he only weren’t such a damned good painter!»1 – казала ти, сидячи в барі «У Крістофера» на Портер-сквер, ти випила натще два келихи каберне-совіньйон, і тебе трошки розпружило – вперше за ті кембриджські місяці запаморочливо легким, дерзновенним підняттям, ой випила – вихилила, сама себе похвалила, ех жаль, нема з ким заспівати, – Ліса і Дейв слухали, як малята різдвяну казку, забувши хрумтіти чіпсами, Slavic charm2, ось як це в них називається, – ти любила той бар, глуху пляшкову зелень декору, яка наводила на гадку про ломберні столики, так само як і низькі світла, що відсувають лиця у притемок, і чоловіків, скупчених при шинквасі за спогляданням бейсбольного матчу, і гул голосів, і ніч за далекими вікнами, її густий коричневий вар, в якому плавляться жовті цукати ліхтарень, – все нараз, бо тільки так і дається увійти в світ чужого: приймаючи все нараз, усіма змислами, і ти це вміла, ти просто втомилася, за всі роки бездомних блукань, любити світ самотою – проходити анонімною й нерозпізнаною через сутеніючи аеровокзали, ресторани й бари з темними вогнями, морські

Лекція № 8 Лекція № 10