Застаріла лексика - це лексика досить вузького стилістичного призначення. Основна сфера її застосування – мова художньої літератури; проте вживаються застарілі слова і в інших стилях мови – зокрема науковому стилі. Історизми, позначаючи специфічні реалії минулих епох, не мають відповідників у сучасній нам лексиці, вони – єдиний засіб точного і прямого називання відповідних історичних реалій. Тому вони використовуються як терміни – найчастіше в історичних працях, де вони не мають ніякого стилістичного навантаження.
Слова, що служать назвами таких предметів, явищ і т. ін., які зникли і не існують у сучасному житті, називаються історизмами.
Наприклад: боярин, кошовий, січовик, осавул, кріпак, війт.
Історизми являють собою слова, що входять до пасивного запасу словникового складу мови, звідки вони беруться, коли потрібно назвати які-небудь явища, що існували в історичному минулому і відсутні в сучасному житті.
Історизми пов'язані з колишнім життям різних народів і відображають поняття, властиві різним епохам, починаючи від найдавніших, які мають пам'ятки писемності. Так, у сучасній українській літературній мові використовуються історизми, пов'язані з різними періодами життя східних слов'ян, а також інших народів, здебільшого тих, що мали відношення до історії України (поляків, турків, татар та ін.).
У наукових творах і художній літературі часто використовуються:
а) історизми епохи Київської Русі: дружина, дружинник, тіун, стол (князівський), закуп, смерд, вира, віно,вівериця, ногата, грамота, кмет, лада;
б) історизми, що відображають життя феодальної Московської Русі: боярин, стрілець, окольничий, дяк, под'ячий,чолобитник, чолобитна, указ, ринда, приказ (посольський та ін.), холоп, кольчуга, бердиш, горлатна шапка,охабень;
в) історизми, зв'язані з життям українського народу в докапіталістичний період: кошовий, січовик, козак, осавул, посполитий, війт, магістрат, мито, рогате, осип, бунчук, тулумбаси, пістоль, гаківниця, оселедець
(волосся), кунтуш, жупан;
г) турецько-татарські історизми: хан, візир, султан, бей, ага, мурза, паша, сейман, гарем, галера, сагайдак;
д) історизми, які відображають поняття, властиві феодальній панській Польщі: шляхта, вельможний, мосць, мосцьпан, єгомосць, каштелян, каштелянство, віц, сейм, кварцяне військо, маршалок, хлоп, схизмат, лотр.
Українська мова, як кожна розвинена літературна мова, використовує також слова, пов'язані з історичним минулим різних народів земної кулі, які залишили писемну спадщину, наприклад, старогрецькі історизми: архонт, ареопаг, басилевс, тектор і под., римські: патрицій, консул, цезар, центуріон, легіон.
Поява історизмів зумовлена розвитком суспільства, виникненням нових і зникненням застарілих предметів, речей, явищ і т. ін., що особливо інтенсивно відбувається при важливих історичних подіях, великих соціальних зрушеннях.
Змінювались назви населених пунктів, вулиць тощо, які мали певний зв'язок із старим режимом, наприклад: назва міста Катеринослав замінена на Дніпропетровськ, Бібіковський бульвар у Києві на Бульвар ім. Шевченка та ін.
Перестали вживатись слова, зв'язані з старою системою освіти, наприклад: семінарія, семінарист, реаліст, інститутка, курсистка.
Замінено багато слів і з військової лексики, юридичної тощо.
Великі суспільно-економічні зміни, невпинний розвиток усіх сторін життя суспільства викликали також поступове витіснення з ужитку різних шарів лексики, що не відповідають новим умовам.
Так, наприклад, перейшли в пасивний фонд слова, що відображають різні релігійні і забобонні назви, наприклад: молебень, євангеліє, ряса, єпископ, пристріт, наврочити, домовик та ін.
Зникли з широкого вжитку слова, що позначали дореволюційні економічні відносини та підлеглість пануючим експлуататорським класам, наприклад: найми, наймичка, відробіток за сніп, пахолок, покоївка та ін.
Із активного запасу випали слова, що були пов'язані з дореволюційним виробництвом, побутом, сільським господарством та ін.
Стають історизмами і деякі слова, які виникли в ХХст., але вийшли з ужитку: нарком, комнезам, СОЗ, робфак, непман і под.
Історизми відносяться до різноманітних сфер: державного устрою, соціальних відносин, військової справи, побуту і т. ін. Серед цих лексичних шарів окремо виділяються історичні власні імена і географічні назви, що являють собою давні назви країн, держав, міст, рік, морів і т. ін. Наприклад: Запорізька Січ, Низ, Біла Русь, Червона Русь, Річ Посполита, Свейське королівство, Ляхистан, московіти, валахи, угри, печеніги, половці та ін.
Архаїзми. Застарілі слова, що служать назвами різних предметів, явищ, які мають також інші, широко вживані позначення, називаються архаїзмами. Наприклад: говорити—ректи, глаголати; губи—уста; рибак—рибар; тривога—алярм; заповіт—тестамент; поет— піїт; перемога—вікторія; перекладач—толмач та ін.
На відміну від історизмів, архаїзми являють собою такі назви предметів, явищ, які існують і тепер. Архаїзми — це застарілі, маловживані синоніми до загальновживаних слів.
Слова в синонімічних парах або рядах, в які входять архаїзми, здебільшого мають стилістичні відмінності — відрізняються функціонально-мовним і експресивним забарвленням. Архаїчні синоніми виражають урочистість, пафос, іронію, а також вживаються в наукових творах, офіціально-ділових документах і т. ін.
Застаріти, перетворитись в архаїзм може не тільки слово з усіма його відтінками значення, а й окреме значення або відтінок значення слова, тобто існують архаїчні значення у багатозначних неархаїчних слів. Наприклад, житні у значенні життя; дім—династія; жир—багатство (староруське); трудний—сумний (староруське); стіл—князівський престол; таран — знаряддя для руйнування кріпосних стін; лікоть, п'ядь — старовинні міри довжини.
Архаїчність прямих значень і загальновживаність переносних властива багатьом словам, що пов'язуються з забобонами. Ці слова колись сприймались як божественні, урочисті, піднесені, що і відбилось в їх прямих значеннях, які в наші часи стали архаїчними, а переносні загальновживані значення почали виражати іронію, насмішку, зневагу і т. ін. Так, І різноманітними експресивно-смисловими відтінками вживаються переносні значення слів типу: бог, чорт, ангел, відьма, сатана, біс, похрестити, посвятити, піст, кадило, трон, граф, пан і под.
Деякі з цих слів набули найрізноманітніших відтінків емоціонального забарвлення — виражають не тільки негативні почуття, а й захоплення, схвалення і т. ін., наприклад: чорт, чортяка, бог, біс тощо (Артилерія — бог війни і под.).
Значення деяких архаїзмів цього типу в окремих формах та фразеологічних зворотах розщепились і, втративши в сучасній мові будь-які предметні значення, перетворились в експресивні вирази, близькі до вигуків, наприклад: боже мій! чорт візьми! бісової душі і под.
Історизми та архаїзми можуть також бути омонімами до загальновживаних слів, наприклад: оселедець (волосся); око (міра ваги); волове, рогате, мостове (податки); стрілець(військовослужбовець у Московській Русі XVII ст.); чайка (човен), лати (панцир).
Архаїзми, як і історизми, походять з різних мовних джерел. У різних стилях сучасної української літературної мови використовуються староруські слова: стяг, комоні, рать, брань, бранний; старослов'янізми: враг, перст, ланіти, глас, оний, прах, отверзати; російські: сполох, тать, струги, мильня; староукраїнські: смолоскипи, гойний, сердюк, копа, півкопи; іншомовні: вояж, променад, редут, баталія, вікторія. Особливо багато архаїзмів старослов'янського і іншомовного походження. Вони становлять основну кількість архаїчних синонімів, а староруські, російські і українські застарілі слова здебільшого виступають як історизми при описі подій історичного минулого .
Псують мову службових документів і недоречно вжиті в них застарілі слова. І зараз ще можна зустріти документи, які містять мовні штампи, що вже давно вийшли з ужитку. Наприклад: застаріле не відмовте в люб'язності замість сучасного просимо повідомити, біжучі питання замість поточні питання та ін. Ще подекуди можна натрапити на архаїчні форми займенників (сей, оний, при сєму, позаяк). У мові поточного ділового листування сьогодні не вживаються вже канцеляризми типу вищепойменований, при сьому додано по приналежності, на предмет та ін..
Проте застарілі слова збереглися в певних видах ділових паперів. Так, у мові документів законодавчого характеру можна зустріти слова, які в загальнонародній мові вважаються застарілими, але в ділових документах цього типу мають строго визначений юридичний зміст. їх використовують не для того, щоб надати текстові більшої виразності, урочистості, а на позначення конкретних понять (наприклад: екзекуція — у загальнонародній мові застаріле слово на позначення тілесного покарання; вживається лише іронічно, жартівливо; у міжнародному праві — застосування каральних заходів однією країною проти іншої).
З усталеним значенням і чітким діапазоном вживання застосовуються у текстах і деякі — застарілі для загальнонародної мови або рідковживані — словосполучення: дійти згоди, вважатися зразком, давати підстави для, покладати відповідальність на, поставити за обов'язок, спричинятися до чогось та ін. Застаріла лексика використовується в офіційних документах з стилістичною настановою, надаючи особливо важливим серед них відтінок монументальності, високої урочистості. Це слова типу священний, благотворний, гласність, воєдино, глава уряду, союз (сюди належить також звертання типу Ваше превосходительство) та ін.
Неологізми
Виникнення неологізмів викликане потребою давати назви новим предметам і поняттям у житті, особливо це стосується науково-технічної термінологічної лексики (інтерферон, генотип, генофонд). Ще одна причина появи неологізмів – потреба замінити наявну назву точнішою.
Неологізми поділяються на загальномовні (виконують номінативну функцію і є нейтральними) та індивідуальними (які дають назву поняттю, що вже має словесне позначення у мові). Доля останніх залежить від авторського вміння їх створити. Появою неологізмів особливо характерні періоди докорінних змін у житті суспільства (комп’ютер, дисплей).
Неологізми належать до пасивної лексики, вони сприймаються як нові, поки незвичними є позначувані ними поняття. Потім ці слова стають загальновживаними, або зникають із ужитку. Загальномовні неологізми вживаються насамперед в офіційно-діловому, науковому та публіцистичному стилях. У художньому стилі вони використовуються для відтворення колориту певного періоду в історії суспільства, а також можуть надавати текстові піднесеності чи гумористичного ефекту. Авторські неологізми характеризують творчу матерію автора.
Неологізми поділяють на дві групи: неологізми, які стали термінами, та неологізми – професіоналізми, або слова професійного жаргону. Використання нових слів у тексті документа повинно ґрунтуватися на оцінці того, чи є це слово терміном або чи називає поняття, яке має усталене позначення у мові.
Неологізми першої групи доцільно використовувати у діловій мові. Неологізми другої групи не повинні вживатися в офіційній діловій мові, якщо в українській мові є їхні прямі відповідники усталеного традиційного значення
Неологізмами називаються нові слова і звороти, які виникають у мові в зв'язку з розвитком суспільства.
Неологізми бувають двох типів: 1) неологізми загальновживані і 2) неологізми індивідуальні, що створюються, письменниками як стилістичний засіб художньої літератури.
1. Загальновживані неологізми. Неологізми здебільшого виникають як позначення нових понять, які раніше не існували, наприклад: соцзмагання, ленінець, комсомолець, колгосп, багатоверстатник.
Крім того, в зв'язку з розвитком культури, техніки та в зв'язку з розвитком і змінами суспільних відносин, умов життя на зміну старих понять, явищ, які перестають задовольняти людей, приходять нові. У таких випадках неологізми витісняють застарілі слова з широкого вжитку, тобто застарілі слова потрапляють до пасивного запасу мови, наприклад: гектар замість десятина.
Неологізми можуть виникати і як назви існуючих явищ, що позначаються іншими словами. У таких випадках неологізми стають синонімами до старих назв, наприклад: аероплан — літак, ударник — передовик.
Кожне слово колись було неологізмом, тобто сприймалось як нове, але точно визначити час появи неологізму буває важко, а іноді неможливо.
Для мовної практики говорящих найбільше значення мають тільки ті слова, які сприймаються як неологізми в сучасній мові, тому під неологізмами здебільшого і розуміють радянські неологізми, що широким потоком почали входити в українську літературну мову після Великої Жовтневої соціалістичної революції.
Бурхливий розвиток соціально-політичного, економічного і культурного життя Радянської України зумовив появу численних неологізмів. Вони весь час поповнюють українську літературну мову в усіх її стилістичних різновидах.
Багато неологізмів набуло широкого вжитку в літературній мові, наприклад: відмінник, перевиконувати, фізкультура, самокритика, висуванець.
Але коли неологізми обмежуються вузькою сферою вживання, позначають поняття, що мають тимчасовий характер, вони можуть переходити в пасивний фонд лексики, тобто в застарілі слова, наприклад: одноосібник, комнезам, пічкіподаток, непман, лімітна, промкартка.
Іноді неологізми бувають невдалими, що найбільше спостерігається в офіціально-діловому стилі мови, наприклад: відгул (за аналогією до прогул), бюлетенщик, викинути в розумінні пустити в продаж, спустити розпорядження, директиву в розумінні надіслати і под. Вживаюся іноді і невдалі складноскорочені слова, наприклад, Утюг (Український театр юного глядача), МТС (Московський театр сатири), замзав, помзав, помбух, робсила, молококомбінат, ензе, укрмова, . Творяться неологізми на основі старого мовного матеріалу; отже, в кожному неологізмі є і нове і старе, пов'я-зане з коренем слова, який не може бути вигаданим, створеним із елементів, що не існували раніше. Вигадані, штучні неологізми мовам не властиві.
2. Індивідуальні неологізми. Індивідуальні неологізми творяться письменниками з стилістичною метою і вживаються вся в художніх творах, не входячи в активний словник мови.
В художніх творах неологізми часто вживаються як виражальний засіб, що відіграє таку ж роль, як і тропи. Ці неологізми образно виражають і підкреслюють різні і притому такі нові сторони явищ, предметів, дій і т. ін., які своєрідно, з індивідуальною специфікою сприймаються і відображаються письменниками.
Практичні завдання до теми «Неологізми. Історизми. Архаїзми»
1. Згрупуйте слова (архаїзми, історизми, неологізми).
Княгиня, аршин, агітпункт, місяцехід, панщина, кібернетика, війт, кріпак, сажень, лазер, десятник, князь, термоядерний, кріогенна, техніка, бай, рать, воєвода, кошовий, сотник, хороми, мікроелектроніка, штучний інтелект, глобальний, дружина, кравчучка, гетьман, кіш, глобальний, дружина, гетьман, чадо, беркутівець, пейджер, ваучер.
2. Доберіть українські відповідники до запозичених слів.
Окупант, олімпіада, оліфа, арматура, ароман, архаїзм, біографія, біфштекс, волан, вундеркінд, декан, доза, епіграф, інформація.
3. Випишіть історизми та архаїзми.
1. Хоч нема в мене й шага, Так зате я завжди вільний. 2. Ні шкапи, ні вола не має він в підводу, Земських повинностей не відбував він зроду… 3. Уличів і тиверців билина, України віть впродовж століть. 4. Якесь невидиме дихання ворушило важкі сонні оболонки, що ледь помітно пропливали на землю. 5. І раптом над лісом упала тиша. Бій еленів припинився. 6. Був (король) у лляній білій сорочці й сірих ногавках, м’яко заправлених у халяви чобіт із зеленої шкіри.
4. Прочитайте уривок про Запорозьку Січ, визначте домінуючу семантичну групу історизмів. Чи мають вони відповідники в сучасній українській літературній мові.
На цих стихійних зборах обирали і з такою ж легкістю скидали козацьких ватажків – гетьмана чи отамана, осавулів, писаря, обозного чи суддю. Кожен курінь ( це слово згодом стали вживати як назву військової одиниці, що жила в курені) обирав аналогічну групу нижчих офіцерів, або старшину. В період воєнних походів старшина користувалася абсолютною владою, включаючи право застосування смертної кари.
5. Прочитайте і перепишіть речення. Знайдіть авторські неологізми.
1.Запалають коси блискавиці, Ой, заплутають коханих, заарканять, ЗаВасилять, заМиколять, ЗаІванять. 2.Очищаюча просинь ладану Голубіла із мого житла. 3.Хмурий, буркітливий Сивий ліс проснувся, Білоберезово Ранку посміхнувся. 4.Встарому Києві цент ралить Рада. 5.Не шумується… В душі свята осібність. 6.Княжий замок ожив навколо своїми бійницями. 7.Мліє день, промінням залоскотаний. На галяві – дивні дивеса…
6. Розгляньте таблицю, доповніть її власними прикладами пасивної лексики.
|
Застарілі слова |
Неологізми |
||
|
історизми |
архаїзми |
загальномовні |
індивідуально-авторські |
|
соцький |
рать-військо |
шофер-експедитор |
пуп’янкувати (про квіти) |
7. Записати правильно слова.
Д..верс.я, д.в.зія, д.ктат, д.скус.я, т.раж, реж.м, р.тм.ка, бр.гада, юр.д.чний, м.т.нг, мат.мат.ка, с.гнал, ф.з.ка, ц.рк, аф.ша,Гол.андія, Ніц.а, мадон.а, ман.а, віл.а, б.юро, к.ювет, ател.є, павіл.йон, інтерв.ю, миш.як, суб.єкт, Х.юстон, кур.єр, порт.єра, грав.юра, кол.є, дос.є, грав.юра, м.юзик-хол.