"Стилістика ділового мовлення та редагування службових документів" для спеціальності "Діловодство"

    Лекції Практичні Самостійні роботи Семінари Питання до екзамену Зміст

Неологізми. Історизми. Архаїзми.

Застаріла лексика -  це лексика досить вузького стилістичного  призначення. Основна сфера її застосування – мова художньої літератури; проте вживаються застарілі слова і в інших стилях мови – зокрема науковому  стилі. Історизми, позначаючи  специфічні реалії минулих епох, не мають відповідників у сучасній нам лексиці, вони – єдиний засіб точного і прямого називання відповідних історичних реалій. Тому вони використовуються  як терміни – найчастіше  в історичних працях, де вони не мають ніякого стилістичного навантаження.

Слова, що служать назвами таких предметів, явищ і т. ін., які зникли і не існують у сучасному житті, називаються  історизмами.

Наприклад: боярин, кошовий, січовик, осавул, кріпак, війт.

Історизми являють собою слова, що входять до пасивно­го запасу словникового складу мови, звідки вони беруться, коли потрібно назвати які-небудь явища, що існували в історичному минулому і відсутні в сучасному житті.

Історизми пов'язані з колишнім життям різних народів і відображають поняття, властиві різним епохам, почина­ючи від найдавніших, які мають пам'ятки писемності. Так, у сучасній українській літературній мові використовують­ся історизми, пов'язані з різними періодами життя східних слов'ян, а також інших народів, здебільшого тих, що мали відношення до історії України (поляків, турків, татар та ін.).

У наукових творах і художній літературі часто викори­стовуються:

а) історизми епохи Київської Русі: дружина, дружинник, тіун, стол (князівський), закуп, смерд, вира, віно,вівериця, ногата, грамота, кмет, лада;

б) історизми, що відображають життя феодальної Московської Русі: боярин, стрілець, окольничий, дяк, под'ячий,чолобитник, чолобитна, указ, ринда, приказ (посольський  та ін.), холоп, кольчуга, бердиш, горлатна шапка,охабень;

в) історизми, зв'язані з життям українського народу в докапіталістичний період: кошовий, січовик, козак, осавул, посполитий, війт, магістрат, мито, рогате, осип, бунчук, тулумбаси, пістоль, гаківниця, оселедець
(волосся), кунтуш, жупан;

 г) турецько-татарські історизми: хан, візир, султан, бей, ага, мурза, паша, сейман, гарем, галера, сагайдак;

д) історизми, які відображають поняття, властиві фе­одальній панській Польщі: шляхта, вельможний, мосць, мосцьпан, єгомосць, каштелян, каштелянство, віц, сейм, кварцяне  військо, маршалок, хлоп, схизмат, лотр.

Українська мова, як кожна розвинена літературна мова, використовує також слова, пов'язані з історичним минулим різних народів земної кулі, які залишили писемну спад­щину, наприклад, старогрецькі історизми: архонт, ареопаг, басилевс, тектор і под., римські: патрицій, консул, цезар, центуріон, легіон.

Поява історизмів зумовлена розвитком суспільства, ви­никненням нових і зникненням застарілих предметів, ре­чей, явищ і т. ін., що особливо інтенсивно відбувається при важливих історичних подіях, великих соціальних зрушен­нях.

Змінювались назви населених пунктів, вулиць тощо, які мали певний зв'язок із старим режимом, наприклад: назва міста Катеринослав замінена на Дніпропетровськ, Бібіковський бульвар у Києві на Бульвар ім. Шевченка та ін.

Перестали вживатись слова, зв'язані з старою системою освіти, наприклад:  семінарія, семіна­рист, реаліст, інститутка, курсистка.

Замінено багато слів і з військової лексики, юридичної  тощо.

Великі суспільно-економічні зміни, невпинний розвиток усіх сторін життя суспільства викликали та­кож поступове витіснення з ужитку різних шарів лексики, що не відповідають новим умовам.

Так, наприклад, перейшли в пасивний фонд слова, що відображають різні релігійні і забобонні назви, наприклад:  молебень, євангеліє, ряса, єпископ, пристріт, навро­чити, домовик та ін.

Зникли з широкого вжитку слова, що позначали доре­волюційні економічні відносини та підлеглість пануючим експлуататорським класам, наприклад: найми, наймичка, відробіток за сніп, пахолок, покоївка та ін.

Із активного запасу випали слова, що були пов'язані з дореволюційним виробництвом, побутом, сільським го­сподарством та ін.

Стають історизмами і деякі слова, які виникли в  ХХст., але вийшли з ужитку: нарком, комнезам, СОЗ, робфак, непман і под.

Історизми відносяться до різноманітних сфер: держав­ного устрою, соціальних відносин, військової справи, по­буту і т. ін. Серед цих лексичних шарів окремо виділяються історичні власні імена і географічні назви, що являють со­бою давні назви країн, держав, міст, рік, морів і т. ін. На­приклад: Запорізька Січ, Низ, Біла Русь, Червона Русь, Річ Посполита, Свейське королівство, Ляхистан, московіти, валахи, угри, печеніги, половці та ін.

Архаїзми. Застарілі слова, що служать назвами різних предметів, явищ, які мають також інші, широко вживані позначення, називаються архаїзмами. Наприклад: говоритиректи, глаголати; губи—уста; рибакрибар; тривогаалярм; заповіт—тестамент; поетпіїт; перемогавікторія; перекладачтолмач та ін.

На відміну від історизмів, архаїзми являють собою такі назви предметів, явищ, які існують і тепер. Архаїзми — це застарілі, маловживані синоніми до загальновживаних слів.

Слова в синонімічних парах або рядах, в які входять архаїзми, здебільшого мають стилістичні відмінності — відрізняються функціонально-мовним і експресивним за­барвленням. Архаїчні синоніми виражають урочистість, пафос, іронію, а також вживаються в наукових творах, офіціально-ділових документах і т. ін.

Застаріти, перетворитись в архаїзм може не тільки сло­во з усіма його відтінками значення, а й окреме значення або відтінок значення слова, тобто існують архаїчні зна­чення  у багатозначних неархаїчних слів. Наприклад, жи­тні у значенні життя; дім—династія; жир—багатство (староруське); трудний—сумний (староруське); стіл—князівський престол; таран — знаряддя для руйнування крі­посних стін; лікоть, п'ядь — старовинні міри довжини.

Архаїчність прямих значень і загальновживаність пе­реносних властива багатьом словам, що пов'язуються з забобонами. Ці слова колись сприймались як божественні, урочисті, піднесені, що і відбилось в їх прямих значеннях, які в наші часи стали архаїчними, а переносні загальновживані значен­ня почали виражати іронію, насмішку, зневагу і т. ін. Так, І різноманітними експресивно-смисловими відтінками вживаються переносні значення слів типу: бог, чорт, ангел, відьма, сатана, біс, похрестити, посвятити, піст, кадило, трон, граф, пан і под.

Деякі з цих слів набули найрізноманітніших відтінків емоціонального забарвлення — виражають не тільки негатив­ні почуття, а й захоплення, схвалення і т. ін., наприклад: чорт, чортяка, бог, біс тощо (Артилерія — бог війни і под.).

Значення деяких архаїзмів цього типу в окремих формах та фразеологічних зворотах розщепились і, втративши в су­часній мові будь-які предметні значення, перетворились в експресивні вирази, близькі до вигуків, наприклад: боже мій! чорт візьми! бісової душі і под.

Історизми та архаїзми можуть також бути омонімами до загальновживаних слів, наприклад: оселедець (волосся); око (міра ваги); волове, рогате, мостове (податки); стрілець(військовослужбовець у Московській Русі XVII ст.); чай­ка (човен), лати (панцир).

Архаїзми, як і історизми, походять з різних мовних джерел. У різних стилях сучасної української літератур­ної мови використовуються староруські слова: стяг, комоні, рать, брань, бранний; старослов'янізми: враг, перст, ланіти, глас, оний, прах, отверзати; російські: сполох, тать, струги, мильня; староукраїнські: смолоскипи, гой­ний, сердюк, копа, півкопи; іншомовні: вояж, променад, редут, баталія, вікторія. Особливо багато архаїзмів старо­слов'янського і іншомовного походження. Вони становлять основну кількість архаїчних синонімів, а староруські, ро­сійські і українські застарілі слова здебільшого виступають як історизми при описі подій історичного минулого .

Псують мову службових документів і недоречно вжи­ті в них застарілі слова. І зараз ще можна зустріти документи, які містять мовні штампи, що вже давно вийшли з ужитку. Наприклад: застаріле не відмовте в люб'язності замість сучасного просимо повідомити, біжучі питання замість поточні питання та ін. Ще по­декуди можна натрапити на архаїчні форми займенни­ків (сей, оний, при сєму, позаяк). У мові поточного ді­лового листування сьогодні не вживаються вже канцеляризми типу вищепойменований, при сьому додано по приналежності, на предмет та ін..

Проте застарілі слова збереглися в певних видах ді­лових паперів. Так, у мові документів законодавчого характеру можна зустріти слова, які в загальнонарод­ній мові вважаються застарілими, але в ділових доку­ментах цього типу мають строго визначений юридич­ний зміст. їх використовують не для того, щоб надати текстові більшої виразності, урочистості, а на позна­чення конкретних понять (наприклад: екзекуція — у за­гальнонародній мові застаріле слово на позначення тілесного покарання; вживається лише іронічно, жартів­ливо; у міжнародному праві — застосування караль­них заходів однією країною проти іншої).

З усталеним значенням і чітким діапазоном вживан­ня застосовуються у текстах і деякі — застарілі для за­гальнонародної мови або рідковживані — словосполу­чення: дійти згоди, вважатися зразком, давати підста­ви для, покладати відповідальність на, поставити за обов'язок, спричинятися до чогось та ін. Застаріла лек­сика використовується в офіційних документах з стилі­стичною настановою, надаючи особливо важливим се­ред них відтінок монументальності, високої урочистості. Це слова типу священний, благотворний, гласність, во­єдино, глава уряду, союз (сюди належить також звер­тання типу Ваше превосходительство) та ін.

Неологізми

            Виникнення неологізмів викликане потребою давати назви новим предметам і поняттям у житті, особливо це стосується науково-технічної термінологічної лексики (інтерферон, генотип, генофонд). Ще одна причина появи неологізмів – потреба замінити наявну назву точнішою.

Неологізми поділяються на загальномовні (виконують номінативну функцію і є нейтральними) та індивідуальними (які дають назву поняттю, що вже має словесне позначення у мові). Доля останніх залежить від авторського вміння їх створити. Появою неологізмів особливо характерні періоди докорінних змін у житті суспільства (комп’ютер, дисплей).

Неологізми належать до пасивної лексики, вони сприймаються як нові, поки незвичними є позначувані ними поняття. Потім ці слова стають загальновживаними, або зникають із ужитку. Загальномовні неологізми вживаються насамперед в офіційно-діловому, науковому та публіцистичному стилях. У художньому стилі вони використовуються для відтворення колориту певного періоду в історії суспільства, а також можуть надавати текстові піднесеності чи гумористичного ефекту. Авторські неологізми характеризують творчу матерію автора.

Неологізми поділяють на дві групи: неологізми, які стали термінами, та неологізми – професіоналізми, або слова професійного жаргону. Використання нових слів у тексті документа повинно ґрунтуватися на оцінці того, чи є це слово терміном або чи називає поняття, яке має усталене позначення у мові.

 Неологізми першої групи доцільно використовувати у діловій мові. Неологізми  другої групи не повинні вживатися в офіційній діловій мові, якщо в українській мові є їхні прямі відповідники усталеного традиційного значення

Неологізмами    називаються   нові слова і звороти, які виникають у мові в зв'язку з розвитком суспільства.

Неологізми бувають двох типів: 1) неологізми загаль­новживані і 2) неологізми індивідуальні, що створю­ються, письменниками як стилістичний засіб художньої літератури.

1. Загальновживані неологізми. Неологізми здебільшо­го виникають як позначення нових понять, які раніше не існували, наприклад: соцзмагання, ленінець, комсомолець, колгосп, багатоверстатник.

Крім того, в зв'язку з розвитком культури, техніки та в зв'язку з розвитком і змінами суспільних відносин, умов життя на зміну старих понять, явищ, які перестають за­довольняти людей, приходять нові. У таких випадках не­ологізми витісняють застарілі слова з широкого вжитку, тобто застарілі слова потрапляють до пасивного запасу мови, наприклад: гектар замість десятина.

Неологізми можуть виникати і як назви існуючих явищ, що позначаються іншими словами. У таких випадках нео­логізми стають синонімами до старих назв, наприклад: аероплан — літак, ударник — передовик.

Кожне слово колись було неологізмом, тобто сприйма­лось як нове, але точно визначити час появи неологізму бу­ває важко, а іноді неможливо.

Для мовної практики говорящих найбільше значення мають тільки ті слова, які сприймаються як неологізми в сучасній мові, тому під неологізмами здебільшого і розу­міють радянські неологізми, що широким потоком почали входити в українську літературну мову після Великої Жовтневої соціалістичної революції.

Бурхливий розвиток соціально-політичного, економіч­ного і культурного життя Радянської України зумовив появу численних неологізмів. Вони весь час поповнюють українську літературну мову в усіх її стилістичних різно­видах.

Багато неологізмів набуло широкого вжитку в літературній  мові, наприклад: відмінник, перевиконувати,  фізкультура, самокритика, висуванець.

Але коли неологізми обмежуються вузькою сферою вживання, позначають поняття, що мають тимчасовий характер, вони можуть переходити в пасивний фонд лексики, тобто в застарілі слова, наприклад: одноосібник, комнезам, пічкіподаток, непман, лімітна, промкартка.

Іноді  неологізми бувають невдалими, що найбільше спостерігається в офіціально-діловому стилі мови, наприклад: відгул (за аналогією до прогул), бюлетенщик, викинути в розумінні пустити в продаж, спустити розпорядження, директиву в розумінні надіслати і под. Вжива­юся іноді і невдалі складноскорочені слова, наприклад, Утюг (Український театр юного глядача), МТС (Московський театр сатири), замзав,  помзав,  помбух,  робсила, молококомбінат, ензе, укрмова, . Творяться неологізми на основі старого мовного ма­теріалу; отже, в кожному неологізмі є і нове і старе, пов'я-зане з коренем слова, який не може бути вигаданим, створе­ним із елементів, що не існували раніше. Вигадані, штучні неологізми мовам не властиві.

2. Індивідуальні неологізми. Індивідуальні неологізми творяться письменниками з стилістичною метою і вжива­ються вся в художніх творах, не входячи в активний словник мови.

В художніх творах неологізми часто вживаються як виражальний засіб, що відіграє таку ж роль, як і тропи. Ці неологізми образно виражають і підкреслюють різні і притому такі нові сторони явищ, предметів, дій і т. ін., які своєрідно, з індивідуальною специфікою сприймаються і відображаються письменниками.

Практичні завдання до теми  «Неологізми. Історизми. Архаїзми»

1. Згрупуйте слова (архаїзми, історизми, неологізми).

Княгиня, аршин, агітпункт, місяцехід, панщина, кібернетика, війт, кріпак, сажень, лазер, десятник, князь, термоядерний, кріогенна, техніка, бай, рать, воєвода, кошовий, сотник, хороми, мікроелектроніка, штучний інтелект, глобальний, дружина, кравчучка, гетьман, кіш, глобальний, дружина, гетьман, чадо, беркутівець, пейджер, ваучер.

2. Доберіть українські відповідники до запозичених слів.

Окупант, олімпіада, оліфа, арматура, ароман, архаїзм, біографія,    біфштекс, волан, вундеркінд, декан, доза, епіграф, інформація.

3. Випишіть історизми та архаїзми.

1. Хоч нема в мене й шага, Так зате я завжди вільний. 2. Ні шкапи, ні вола не має він в підводу, Земських повинностей не відбував він зроду… 3. Уличів і тиверців билина, України віть впродовж століть. 4. Якесь невидиме дихання ворушило важкі сонні оболонки, що ледь помітно пропливали на землю. 5. І раптом над лісом упала тиша. Бій еленів припинився. 6. Був (король) у лляній білій сорочці й сірих ногавках, м’яко заправлених у халяви чобіт із зеленої шкіри.

4. Прочитайте уривок про Запорозьку Січ, визначте домінуючу семантичну групу історизмів. Чи мають вони відповідники в сучасній українській літературній мові.

На цих стихійних зборах обирали і з такою ж легкістю скидали козацьких ватажків – гетьмана чи отамана, осавулів, писаря, обозного чи суддю. Кожен курінь ( це слово згодом стали вживати як назву військової одиниці, що жила в курені) обирав аналогічну групу нижчих офіцерів, або старшину. В період воєнних походів старшина користувалася абсолютною владою, включаючи право застосування смертної кари.

5. Прочитайте і перепишіть речення. Знайдіть авторські неологізми.

1.Запалають коси блискавиці, Ой, заплутають коханих, заарканять, ЗаВасилять, заМиколять, ЗаІванять. 2.Очищаюча просинь ладану Голубіла із мого житла. 3.Хмурий, буркітливий Сивий ліс  проснувся, Білоберезово Ранку посміхнувся. 4.Встарому Києві цент ралить Рада. 5.Не шумується… В душі свята осібність. 6.Княжий замок ожив навколо своїми бійницями. 7.Мліє день, промінням залоскотаний. На галяві – дивні дивеса…

6. Розгляньте таблицю, доповніть її власними прикладами пасивної лексики.

Застарілі слова

Неологізми

історизми

архаїзми

загальномовні

індивідуально-авторські

соцький

рать-військо

шофер-експедитор

пупянкувати

(про квіти)

7. Записати правильно слова.

Д..верс.я, д.в.зія, д.ктат, д.скус.я, т.раж, реж.м, р.тм.ка, бр.гада, юр.д.чний, м.т.нг, мат.мат.ка, с.гнал, ф.з.ка, ц.рк, аф.ша,Гол.андія, Ніц.а, мадон.а, ман.а, віл.а, б.юро, к.ювет, ател.є, павіл.йон, інтерв.ю, миш.як, суб.єкт, Х.юстон, кур.єр, порт.єра, грав.юра, кол.є, дос.є, грав.юра, м.юзик-хол.

Лекція № 7 Лекція № 9