"Стилістика ділового мовлення та редагування службових документів" для спеціальності "Діловодство"

Основні поняття стилістики

Варіант 1

Прочитайте текст: а) Запишіть визначення поняття «правопис»; б) Зафіксуйте, які періоди виділяють у його розвитку; в) Прокоментуйте слова Б.Грінченка про необхідність уваги до правопису.

Правопис і його значення

Правопис (орфографія) являє собою систему загальноприйнятих правил, якими визначаються способи відтворення мови на письмі. Без загальнонаціонального правопису не може обійтися жодна літературна мова, оскільки єдиний правопис сприяє усталенню мовних норм, а отже, й піднесенню мовної та взагалі національної культури.

У більш як тисячолітній історії українського правопису виділяємо чотири періоди.

Перший період (XI - XVI ст.) пов'язаний з пристосованою до особливостей староукраїнської мови орфографічною традицією відомих просвітників та проповідників християнства Кирила й Методія.

Другий період (XVI XVII ст.) віддзеркалює вплив на староукраїнське (здебільшого церковне) письмо південнослов'янської орфографії.

Третій період ( XVII - початок XIX ст.) започатковано виданою 1619 р. "Граматикою" українського мовознавця, письменника, церковного діяча й просвітника Мелетія Смотрицького. Ортографічні норми М. Смотрицького здобули загальноукраїнське визнання.

Четвертий період починається з першої чверті XIX ст., коли відбувалося формування нової української літературної мови на народній основі. Український народ був розкиданий по чужих державах, які по-різному ставилися до нашої мови. Це спричинило появу багатьох українських правописів. Найгірше було в Московській імперії, де українську мову вважали за діялект російської, забороняли українську абетку і наказували писати російською азбукою (напр.: лис, лыс, любыты, сино, сыла, сын, хид, ходыты  замість ліс, лис, любити, сіно, сила, син, хід, ходити).

Діячі української культури Наддніпрянщини, Галичини, Буковини та інших частин України намагалися зближувати свої правописи, керуючись настановою нашого видатного письменника, етнографа, фольклориста, публіциста, педагога й словникаря Бориса Грінченка: "Ми повинні в такому напрямку впорядковувати свою мову й свій правопис, щоб він найбільше відповідав східноукраїнській мові, і то її центрові, - тільки тоді мова може стати спільною для всього українського народу". [Німчук В.В. Проблеми українського правопису XX - початку XXIст. - К., 2002].

 

Варіант 2

Ознайомтесь із матеріалами тексту «Новий український правопис». Обґрунтуйте свою позицію щодо пропозицій вчених.

Новий український правопис

Правопис 1946 року з невеликими змінами й доповненнями було перевидано в 1960 році мільйонним тиражем. Проте сьогодні це вже бібліографічна рідкість. Та й мова за ці понад ЗО років не стояла на місці: з'являлися нові слова, тривав процес запозичення, поповнювалась наукова, термінологія, свої вимоги до орфографії висувала перекладацька практика. Постало закономірне питання про чергове видання «Українського правопису». З цією метою Президія Академії наук України утворила представницьку Орфографічну комісію у складі: академіків АН України, представників Інституту мовознавства і Інституту літератури, від Міністерства вищої освіти України, постійними членами комісії були члени Спілки письменників України та Всеукраїнського товариства Просвіта ім. Т.Г.Шевченка: О.Т.Гончар, І.М.Дзюба, І.Ф.Драч, М.М.Мовчан, К.М.Мушкетик,  Д.В. Павличко, В. О. Шевчук.

Щоб розкрити всю суть мовної реформи наведемо декілька висловів учасника правописної комісії О. Пономарьова - він мовознавець, член правописної комісії,  40 років вивчає особливості українського правопису. – „Ми хочемо спростити мову, адже у нас є дуже багато правил із винятками. Нові підручники видадуть за новим правописом, а ті, які були, ніхто не буде забороняти.

От, наприклад, що ми хочемо спростити слова з "пів". Ми пишемо "пів-Києва" - через дефіс, "пів'яблука" - з апострофом і "півгодини" - разом. Тепер ми пропонуємо все писати разом. Мені, здається, що це спрощення.

Інший приклад: у нас є правило дев'ятки, за яким після дев'яти літер у іншомовних словах пишемо "и", а після решти <і>. Але це правило стосувалось лише загальних назв, а у власних було багато винятків. Ми писали "Америка", "Африка", "Рига", "Рим", "Париж", але "Мадрід". Писали "Палестина", але "Аргентит", "Сірія". Частково це правило було трохи врегульовано в 90-ті роки. Ми вирішили зараз це правило дев'ятки поширити на власні і на загальні назви, щоб у нас не було такого, як ми пишемо "дизель -мотор", а прізвище - "Дізель".. Це, по-моєму, тільки полегшить вивчення мови.

Ми ж не відмінюємо іншомовні слова, коли в нас немає зразка. От, скажімо, "пенсне", "кашне" ми не можемо відмінювати, бо в нас немає своїх іменників середнього роду, які закінчуються на наголошений <е>, тому <кашне> в нас не буде відмінюватися. А чому ми відмінюємо <інженер>? Бо воно закінчується на <р> як, наприклад, українське слово <явір>. Тоді чому ж ми не відмінюємо <кіно>, коли воно, за аналогією, як "вікно", "метро" як "відро". Але і чехи, і поляки, і словаки відмінюють ці слова. . Так от відмінюватимуться тільки ті слова, де перед цим "о" стоїть приголосний -"кіно", "пальто", "метро". А де два голосних – ні, наприклад: "радіо", "Онтаріо".

От, наприклад, багато кого, чомусь, дуже обурює те, що ми  по-новому хочемо писати "матеріальний". Але ви мені скажіть, хто в Україні каже "матеріальний"? Хто там вимовляє "а"? Ніхто не вимовляє. Всі кажуть "матер'яльний". Так ці незадовільні відгуки надіслали зросійщені українці, які ніколи не чули, як воно звучить. У цьому випадку ми якраз сліпо копіюємо російський правопис, ми ж пишемо "матерія", хоч у латинські мові "матеріа". Але ми пишемо з літерою "я". Отже, матерія - і від нього походить "матеріяльний". І, до речі у нас так і було до 33 року. Або "месія", але "месіанство". Ну чому "месія", але передавали через "ія".

Українська мова найдовше чинила опір букві „ф": у росіян - "картофель", у поляків - "картофля", а у нас - "картопля". Але потім цей звук прийшов в нашу мову, і ми кажемо "фізика", "фонетика", "Франція". Тобто, якщо він є в мові оригіналу, то там він і буде. А є звук "ф" як міжзубний "т". Він у нас у 90 відсотках передається через "т": "математика", "лабіринт", "Тесей", "Тетчер", "патетика" і так далі. Там, де росіяни передають цей звук через "ф", нам теж наказали в 1933 році його передавати. От ми пишемо "патетика", але "пафос", хоча це однокореневі слова. Тому ми хочемо внести зміни в тих нечисленних випадках - два-три десятки слів у порівнянні з сотнями там. де "т". Спочатку ми пропонуємо запровадити подвійне написання в цих словах. Тобто, писати "марафон" і "маратон", "Афіни" і "Атени". До речі, столицю Греції ніхто, крім росіян, не називає "Афінами". І ми її називали "Атенами", коли російська мова не мала ніякого впливу на українську. Ще наші класики писали. "Пливе етер, струмує вітер, джерела б'ють", - писав Павло Тичина. – Ми хочемо, щоб усі українці світу писали одним правописом. Але не можна всього повернути. "Л" перед "-а, -о, -у" ми не пом'якшуємо. Як і раніше, буде "клуб", "план". Бо ця норма якраз і не є задніпрянською. І тоді, у 1928 році, була нав'язана".

Варіант 3

 Прочитайте  текст. Складіть питальний  план  до нього. Охарактеризуйте варіанти розв’язання   мовного  питання   у  різних  державах.

Мовне  питання  у різних  державах

Мовне  питання  у  різних країнах  розв’язувалося  майже  однаково –  на  державному  рівні. Розглянемо, як це  відбувалося  у  Франції, Італії, Індонезії, Ізраїлі, Індії, Японії.

У  Франції  наприкінці 18  ст. шість мільйонів  французів  із  25 не  знали  французької  мови, приблизно  стільки  не  могли  вести  зв’язної  розмови, тобто  половина  населення   не  володіла   мовою  своєї  країни. Проте  завдяки  послідовній  мовній  політиці  держави, яка  залучила  такі  чинники, як  військова  повинність, освіта,  видання  книг, газет   та  журналів  французькою  мовою, державні  чиновники,  які  мусили  вживати  мову  держави, стан  було  поліпшено. Французька  мова протягом  19ст. утвердилася як  єдина   на  всій  території  держави  й   у всіх   сферах  суспільного  життя. Наслідком  такої  політики  стали консолідація  суспільства, духовне  та  економічне  зростання, високі  досягнення  в  науці, культурі. І  тепер  французька держава  не  байдужа   до  мовних  проблем: 4  серпня  1994  р.  Сенат  Франції  і  Національні збори  прийняли  закон про вживання  французької  мови, який  встановлює  суворі  санкції  за  ігнорування  мови  на  території держави.

Коли  Італія 1861 р. здобула  незалежність, італійською  мовою  володіли  600 тис. з понад 25 млн. населення Італії.  Переважна більшість  людей, які  володіли  мовою, була  зосереджена в   Тоскані  і  тільки  70  тис.  проживали   у  столиці  країни  – Римі. За дорученням  італійського  уряду  відомий  письменник Алессандро Мандзоні розробляє   програму  утвердження  італійської мови:  Італію  створено,   італійців   треба  створити. Втілення  в життя  цієї  програми дало  змогу  консолідувати  населення  Італії  в  єдине  динамічне  італійське  суспільство.

В  Індонезії, де  налічується  понад  200  млн. населення, є більше 300 мов та близько  1000  діалектів. Понад  300  років  ця  країна  перебувала  під   владою  Голландії, яка  доклала  всіх   зусиль, аби  запровадити  тут  голландську  мову. Скидаючи  колніальне  ярмо,  індонезійці  відкинули  і  нав’язану  їм  чужу  мову. У  наш  час у ВНЗ викладання  ведеться  державною  індонезійською  мовою, лише  іноді  лекції  можуть  читатися  англійською, а  вживання голландської  мови  заборонено. Державною  мовою  виконується  видання  літератури, викладання  у  початковій  і  середній  школі.

Жителі  Ізраїлю  відродження  втраченої  майже  2000 тис. років    тому власної    держави  тісно  пов’язали   з  відродженням  своєї  давньої  мови  -  івриту. Для  її  вивчення  створили  мережу  денних  і  вечірніх  курсів, видання  літератури, спеціальних  газет. Молоді  люди, які  не  володіли    мовою,  вивчали  її  під  час  військової  служби.

Більшість  нових  держав  Азії  та  Африки, національний  склад  яких   дуже   не  однорідний, конституційно  закріпили  державною  якусь  одну  мову. Наприклад, Танзанія, де  12  млн. населення  і  понад  100  мов, єдиною  національною  мовою  країни проголосила  мову   суахілі. Вона  вживається  у  всіх  державних  установах,  нею  проводиться  навчання   в  середній  школі.

Якщо  багатонаціональна  Індія  з  необхідності  і  визнала    англійську  мову  як  офіційну  поряд  із  мовою хінді, то  її  використанню  у  такому  статусі   встановлено  певний  термін.

Цікаве  розв’язання  мовного  питання  можна  побачити  у Японії. Тут  для  забезпечення  функціонування  і  розвитку   японської  мови  створено низку  державних  установ: Державний  інститут  японської  мови, Інститут  культури радіо- і  телепередач. Питання  мовної   політики  посідають  вагоме  місце  в  японських   засобах  масової  інформації, великими  тиражами  виходять  лінгвістичні  журнали, термінологічні  словники.

Варіант 4

Ознайомтесь  з  інформацією  тексту, який  подано  нижче. Підготуйте  відповідь на  питання:

1.   Які  ви  знаєте  українські  законодавчі  акти, що  стосуються   мови?

2.   Чи  виконуються  вони?

Українське   законодавство   про  мову

Піклування влади  про  мову бере  початок  від  березня 1918 р., коли  було  прийнято Закон   Центральної  Ради  про  державну  мову. У  ньому  зазначалося, що  всі  документи   повинні  писатися державною  українською  мовою, але  з   втратою  незалежності  цей закон  втратив  силу.

1 серпня  1923 року   ВУЦВК і Раднарком УРСР  прийняв  Декрет  про заходи  сприяння   розвиткові української   мови: відкриття   шкіл  з  українською  мовою  навчання, видання  різної  літератури – підручників, газет, журналів,  вивчення  української  мови  державними  службовцями. Але  вже  22 листопада  1923  р. ЦК КП(б)У  ухвалив  установу  про  припинення    такої   підтримки  мови  і  почався  процес звуження  функцій  української  мови  і  витіснення  її  російською.

На  вимогу  патріотичних  сил  1989 р. було  конституційно  закріплено державний  статус української  мови  в Україні і прийнято  Закон  про  мови в  Українській  РСР (28 жовтня 1989р.).

16  липня  1990 р. прийнято  Декларацію про державний  суверенітет  України, у  якій  зазначається, що   Українська  РСР  забезпечує  національно-культурне  відродження  українського  народу, функціонування  української мови  в  усіх  сферах  суспільного  життя. 12  лютого  1991 р.  Рада  Міністрів  ухвалила  Програму  розвитку  української  мови  та   інших національних  мов  в  Українській  РСР   на  період  до 2000 р., яку  так  і  не  виконано  повністю.

У  ст. 10 Конституції   України, яку  прийнято  28  червня  1996 р. записано, що державною  мовою  в  Україні  є  українська і що  держава  забезпечує  її  розвиток  і  функціонування в усіх  сферах  суспільного життя  на  всій  території України.

Стосовно ж  національних  меншин  зазначимо, що  всі  міжнародні   правові   документи  вимагають, щоб  національні меншини, досконало  оволодіваючи  своєю  мовою,   у повному  обсязі    володіли і  мовою  країни  свого  проживання.

Зокрема, у  преамбулі до Європейської хартії про  регіональні  мови  і мови меншин  від  5  листопада  1992р.  зазначено: «Захист  і  розвиток регіональних  мов  або  мов  меншин  не  повинні  проводитися  на  шкоду  офіційним  мовам  і  необхідності  вивчати   їх».

 

Виконати тестові завдання

1. Мова – це:

а) найважливіший, універсальний засіб спілкування, координації всіх видів суспільної діяльності;

б) сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи;

в) певна система знаків.

2. Мова – це:

а) біологічне явище;

б) процес спілкування, який відбувається в певній аудиторії і в певних часових межах;

в) ідеальна система матеріальних одиниць, яка знаходиться поза часом і простором;

г) система правил орфографії й пунктуації.

3. Мовлення – це:

а) код, відомий усім представникам певного мовного колективу;

б) система правил орфографії й пунктуації;

в) процес і результат спілкування, який матеріалізується у звуках, інтонації, жестах тощо;

г) засіб спілкування.

4. Вищою формою загальнонародної мови є:

а) територіальні діалекти;

б) наріччя;

в) літературна мова.

5. Державна мова – це:

а) закріплена традицією або законодавством мова, вживання якої є обов’язковим в органах державного управління та діловодства;

б) єдина національна мова українського народу;

в) найважливіший універсальний засіб спілкування.

6. Літературна мова – це:

а) національна мова;

б) унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує культурне життя народу;

в) нижча форма загальнонародної мови.

7. Літературна мова реалізується:

а) в усній і писемній формах;

б) в сучасній українській літературній мові й територіальних діалектах;

в) тільки в писемній формі.

8. Мова, яка є сумішшю кількох мов – це:

а) жаргон;

б) суржик;

в) сленг.

9. Українська мова входить до групи слов’янських мов, які складають:

а) західнослов’янську підгрупу;

б) південнослов’янську підгрупу;

в) східнослов’янську підгрупу.

10. Українська літературна мова сформувалася на основі діалекту:

а) південно-східного;

б) північно-західного;

в) західного.

11. Зачинателем сучасної української літературної мови був

а) Григорій Сковорода;

б) Іван Котляревський;

в) Іван Вишенський.

12. Основоположником сучасної української літературної мови вважають…

а) Тараса Шевченка;

б) Лесю Українку;

в) Івана Франка.

13. Назвіть рядок, у якому правильно наведено рік закону «Про мови», що проголосив українську мову державною.

а) 1989;

б) 1990;

в) 1991.

14. Позначте рядок, у якому всі варіанти відповіді є найбільш прийнятними для реальної практики функціонування мов у сучасній Україні:

а) Українська мова на території України є державною, а російська мовою національних меншин;

б) Українська мова на території України є державною, а російська офіційною мовою;

в) Українська і російська мови на території України є державними;

г) Обидві мови на території України є державними, але українська мова є державною офіційною, а російська – тільки державною.

15. Основна ознака літературної мови:

а) наявність сталої норми;

в) присутність територіальних та соціальних діалектів;

г) наявність просторіччя.

16. До спеціальних функцій мови на логічній основі належать:

а) професійна, естетично-культурологічна;

б) професійна, номінативна;

в) волюнтативна, пізнавальна;

г) наукова, ділова.

17. До спеціальних функцій мови на емоційній основі належать:

а) комунікативна, волюнтативна, професійна;

б) пізнавальна, професійна, естетично-культурологічна;

в) художня, публіцистична;

г) волюнтативна, експресивна, естетично-культурологічна.

18. Найвищою функцією мови, що стає засобом вираження естетичних, культурних і національних уподобань певної нації є:

а) пізнавальна;

б) експресивна;

в) комунікативна;

г) естетично-культурологічна.

19. Норма літературної мови – це:

а) сукупність загальноприйнятих правил;

б) розділ науки про мову;

в) система різних знаків письма.

20. Сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, закріплених у процесі суспільної комунікації – це:

а) орфографічні правила;

б) граматичні правила;

в) мовні норми;

г) стилі української мови.

21. Норми української літературної мови:

а) орфоепічні;

б) орфографічні;

в) морфологічні;

г) лексичні;

д) граматичні;

е) стилістичні;

є) пунктуаційні.

22. Якими нормами є сукупність правил вимови?

а) орфографічними;

б) морфологічними;

в) орфоепічними.

23. Якими нормами є реалізація звуків на письмі?

а) орфоепічні;

б) графічні;

в) орфографічні.

24. Сукупність норм літературної мови, що регулюють правильну вимову звуків, звукосполучень та наголошення слів, – це:

а) норми наголошення та інтонування слів;

б) акцентуаційні норми;

в) орфоепічні норми.

25. Укажіть правильний варіант відповіді.

а) орфоепічні норми – правильне вживання розділових знаків;

б) орфографічні норми – правильне написання слів;

в) граматичні норми – добір мовних засобів залежно від умов спілкування;

г) стилістичні норми – творення слів, правильне уживання форм слів, побудова словосполучень;

д) пунктуаційні норми – правильна вимова звуків, звукосполучень.

26. Принципами української орфографії є такі:

а) орфоепічний;

б) фонетичний;

в) синтаксичний;

г) морфологічний;

ґ) соціолінгвістичний;

д) історичний;

е) лексичний;

є) смисловий.

27. Які мовні норми порушено в поданих словосполученнях: лишати студента стипендії; заказати квиток на поїзд?

а) морфологічні;

б) лексичні;

в) орфоепічні;

г) синтаксичні.

28. Знайдіть неправильний варіант. Норма літературної мови    характеризується:

а) безсистемністю;

б) історичною зумовленістю;

в) соціальною зумовленістю;

г) стабільністю;

д) логічністю.

29. Знайдіть неправильний варіант. Мовні норми найповніше й у певній системі фіксуються:

а) у правописі;

б) у словниках;

в) у довідниках;

г) у художній літературі;

д) у підручниках.

30. Розділ мовознавства, пов'язаний зі створенням словників та опрацюванням їх теоретичних засад – це:

а) лексикографія;

б) палеографія;

в) семіотика.

31. Словники, що фіксують основні норми літературної вимови, називаються:

а) енциклопедичними;

б) термінологічними;

в) орфографічними;

г) орфоепічними.

31. Словники, що подають значення термінів певної галузі знань, називаються:

а) етимологічними;

б) термінологічними;

в) орфографічними;

г) орфоепічними.

33. Словники, що подають нормативне написання слів і їх граматичних форм відповідно до чинного правопису, називаються:

а) енциклопедичними;

б) термінологічними;

в) орфографічними;

г) орфоепічними.

34. Словники, що тлумачать походження слів, їхні найдавніші корені, зміни в їх будові, а також розвиток значення слів, називаються:

а) етимологічними;

б) термінологічними;

в) орфографічними;

г) орфоепічними.

35. Що вивчає стилістика?

а) стилістика вивчає синонімію в українській мові;

б) стилістика вивчає способи використання різних мовних одиниць у різновидах (стилях) усного і писемного мовлення;

в) стилістика вивчає використання лексики, фразеології, словосполучень і речень у мові;

г) стилістика вивчає емоційно забарвлені слова та їх використання в різних стилях.

36. Що означає від латинської мови слово «стиль»?

а) вид письма;

б) алфавіт, абетка;

в) загострена паличка.

37. Мовний стиль – це:

а) різновиди текстів певного стилю;

б) сукупність мовних засобів вираження, зумовлених змістом і метою висловлювання;

в) різновид національної мови, який є засобом спілкування людей, об’єднаних спільністю території.в) загострена паличка для письма.

38. Скільки функціональних стилів виділяють в сучасній українській літературній мові?

а) 5;

б) 6;

в) 7.

39.До книжних стилів сучасної української літературної мови належать:

а) публіцистичний, науковий, офіційно-діловий стиль, стиль художньої літератури;

б) публіцистичний, науковий, офіційно-діловий стиль, стиль художньої літератури, усно-розмовний (розмовно-побутовий) стиль;

в) публіцистичний, науковий, офіційно-діловий стиль.

40. Спілкування в усіх сферах життя, використання позамовних чинників, емоційність характерні для …

а) офіційно-ділового стилю;

б) розмовного стилю;

в) наукового стилю;

г) художнього стилю.

41. У якому стилі вживаються усі багатства національної мови, а також настрої і почуття людини відтворюють за допомогою метафоричних образів, вживають слова в переносному значенні?

а) художній стиль;

б) публіцистичний стиль;

в) офіційно-діловий стиль;

г) розмовний стиль.

42. Обговорення, відстоювання та пропаганда важливих суспільно-політичних ідей, сприяння суспільному розвитку – мета мовлення:

а) розмовного стилю;

б) публіцистичного стилю;

в) художнього стилю;

г) офіційно-ділового стилю.

43. Знайдіть неправильний варіант. Види творів, у яких реалізується публіцистичний стиль:

а) виступ;

б) нарис;

в) стаття;

г) памфлет;

д) дискусія.

44. Знайдіть неправильний варіант. Мета мовлення розмовного стилю:

а) обмін інформацією;

б) прохання чи надання допомоги;

в) виховний вплив;

г) обмін враженнями;

д) сприяння суспільного розвитку;

45. Знайдіть правильний варіант. Мета мовлення публіцистичного стилю:

а) обговорення важливих суспільно-політичних ідей;

б) виховний вплив;

в) обмін інформацією, думками;

г) різнобічний вплив на думки й почуття людей за допомогою художніх образів;

д) повідомлення про результати наукових досліджень.

46. Знайдіть правильний варіант. Мета мовлення художнього стилю:

а) виховний вплив;

б) різнобічний вплив на думки й почуття людей за допомогою художніх образів;

в) обмін інформацією;

г) обмін думками, вираженнями;

д) обговорення, відстоювання важливих суспільно-політичних ідей, сприяння суспільному розвитку.

47. Непідготовленість, невимушеність, спонтанність, безпосередня участь мовців, емоційність, конкретне мислення – це риси:

а) ділового стилю;

б) розмовного стилю;

в) художнього стилю;

г) публіцистичного стилю;

д) наукового стилю.

48. Нейтральний тон викладу змісту лише у прямому значенні, наявність усталених одноманітних мовних зворотів, висока стандартизація вислову – це риси:

а) ділового стилю;

б) розмовного стилю;

в) художнього стилю;

г) публіцистичного стилю;

д) наукового стилю.

49. Різнобічний вплив на думки і почуття людей за допомогою художніх образів, формування ідейних переконань, моральних якостей – мета мовлення:

а) розмовного стилю;

б) публіцистичного стилю;

в) художнього стилю;

г) офіційно-ділового стилю.

50. Який стиль характерний для повсякденного спілкування в побуті, щоденних бесідах у сім’ї та на роботі?

а) публіцистичний;

б) художній;

в) розмовний;

г) науковий.

51. Ознаками якого стилю є понятійність, предметність, об’єктивність, логічна послідовність, узагальненість, однозначність, переконливість?

а) розмовного;

б) художнього;

в) наукового;

г) офіційно-ділового.

52. Які стилі позбавлені образності та емоційності?

а) публіцистичний та розмовно-побутовий;

б) офіційно-діловий і науковий;

в) художній та розмовно-побутовий;

г) художній і публіцистичний.

53. У якому стилі вживається суспільно-політична лексика, емоційно забарвлені слова, риторичні запитання, вигуки, повтори?

а) науковому;

б) публіцистичному;

в) художньому;

г) розмовно-побутовому.

54. Підстилями якого стилю є законодавчий, дипломатичний, адміністративно-канцелярський?

а) наукового;

б) офіційно-ділового;

в) художнього;

г) публіцистичного.

55. Який стиль не має підстилів?

а) художній;

б) розмовний;

в) офіційно-діловий;

г) публіцистичний.

56. Який стиль реалізується в таких жанрах, як стаття, монографія, дисертація, підручник?

а) розмовно-побутовий;

б) публіцистичний;

в) науковий;

г) офіційно-діловий.

57. Яке твердження найточніше характеризує публіцистичний стиль?

а) це стиль газетних і журнальних статей та радіо- й телепередач, у яких автори намагаються переконати слухачів і читачів у правильності своїх думок;

б) це стиль статей дискусійного характеру, нарисів, репортажів і публічних виступів;

в) це стиль писемних творів та усних виступів, у яких висвітлюються актуальні питання суспільного життя людей, має пропагандистський характер, йому властива точність, логічність, експресивність, вживання суспільно-політичної лексики, образне застосування термінології з різних наук;

г) це стиль, який передає інформацію з метою пропаганди певних ідей.

58. Назвіть стиль, у якому вживають слова акумулювати, аналіз,апробація, класифікація, критерій:

а) художній стиль;

б) публіцистичний стиль;

в) офіційно-діловий стиль;

г) науковий стиль.

59. Укажіть, для якого стилю характерне вживання таких слів і словосполучень: прес-реліз, термін постачання, трудовий стаж,відомості про кадри, вести облік, у відповідь на ваш запит?

а) розмовного;

б) публіцистичного;

в) наукового;

г) офіційно-ділового.

60. Якому стилю притаманні словосполучення згідно з наказом,надходять пропозиції, працювати за сумісництвом, укласти договір:

а) художній стиль;

б) публіцистичний стиль;

в) офіційно-діловий стиль;

г) науковий стиль.

61. Офіційно-діловий стиль – це:

а) мова ділових паперів;

б) єдність художніх образів і форм їх вираження;

в) письмове знаряддя, яке використовувалося в часи середньовіччя.

62. Основною ознакою офіційно-ділового стилю є:

а) вживання побутової лексики;

б) широке використання емоційно-забарвленої лексики;

в) наявність реквізитів, що мають певну черговість.

63. Загальними ознаками офіційно-ділового стилю є:

а) об’єктивність висловлювання, точність, логічна аргументація, послідовність, використання термінів, узагальненість, стислість, чіткість, лаконічність;

б) відсутність емоційності, точність формулювань, дотримання прямого порядку слів у реченні, тексти не припускають двозначності сприймання змісту, образності, індивідуальних авторських рис, використання усталених конструкцій;

в) високий ступінь стандартизації висловлення, сувора регламентація тексту, стислість, чіткість, лаконічність, стабільність, документальність.

64. Текстам офіційно-ділового стилю притаманні:

а) двозначність тлумачення змісту;

б) точність формулювань;

в) суто розмовна лексика.

65. Об’єктом офіційно-ділового стилю є…

а) художні твори;

б) мова засобів масової інформації;

в) мова ділових паперів.

66. Жанрами реалізації офіційно-ділового стилю є…

а) міжнародні угоди, накази, постанови;

б) памфлети, фейлетони, літературно-критичні статті;

в) роман, драма, епіграма.

67. Знайдіть неправильний варіант. Види творів, у яких реалізується офіційно-діловий стиль:

а) закон;

б) оголошення;

в) протокол;

г) дискусія;

д) рецензія.

68. Офіційно-діловий стиль функціонує у формі:

а) усній і письмовій;

б) письмовій;

в) усній;

г) переважно письмовій.

69. Офіційно-діловий стиль обслуговує сферу таку стосунків:

а) ділових (місцевого, галузевого, державного діловодства), юридично-правових, виробничо-економічних, дипломатичних;

б) ділових (місцевого, галузевого, державного діловодства) та юридично-правових;

в) виробничо-економічних і дипломатичних.

70. Інформаційний, законодавчий, дипломатичний, службовий, адміністративно-канцелярський – це підстилі:

а) офіційно-ділового стилю;

б) розмовного стилю;

в) художнього стилю;

г) публіцистичного стилю;

д) наукового стилю.

71. Знайти неправильний варіант. Законодавчий підстиль використовується:

а) при регламентації та обслуговуванні офіційно-ділових стосунків між приватними особами;

б) при регламентації та обслуговуванні службових стосунків між державою і приватними службовими особами;

в) у конституціях;

г) у законах.

72. Знайдіть неправильний варіант. Дипломатичний підстиль використовується:

а) у сфері міждержавних офіційно ділових стосунків у галузі політики, економіки, культури;

б) регламентує ділові стосунки міжнародних організацій, структур, окремих громадян;

в) реалізується в конвенціях, нотах;

г) у службових стосунках між приватною особою та організацією, установою, закладом і навпаки;

д) реалізується у заявах, ультиматумах.

73. Знайдіть неправильний варіант. Адміністративно-канцелярський підстиль обслуговує і регламентує:

а) службові стосунки між підприємствами одного і різного підпорядкування;

б) службові стосунки між структурними підрозділами одного підпорядкування;

в) службові стосунки між приватною особою та організацією, установою, закладом;

г) приватні стосунки між окремими громадянами;

д) офіційно-ділові стосунки між приватними особами, між державою і приватними та службовими особами.

74. У текстах офіційно-ділового стилю вживають такі словесні формули:

а) у відповідності до, згідно, взяти участь;

б) відповідно до, згідно з, взяти участь;

в) відповідно, згідно з, приймати участь.

75. Знайдіть неправильний варіант. Офіційно-діловий стиль вимагає:

а) надавати перевагу абстрактним, неемоційним, однозначним іменникам книжного походження;

б) написання іменників на означення статусу, професій, посад, звань завжди у чоловічому роді;

в) уникати двозначності та багатозначності іменників без додаткового пояснення;

г) уживати форму кличного відмінка тільки у зверненні до осіб, називаючи статус, посаду, звання, професію;

д) вживати збірні іменники, що позначають сукупність однакових або подібних понять, істот, сукупні поняття професійної діяльності.

76. У якому рядку є слова, не характерні для офіційно-ділового стилю?

а) порядок денний, відповідно до інструкції;

б) замилювати очі, директриса підприємства;

в) завідувач лабораторії, на прохання дирекції;

г) за власним бажанням, заступник начальника відділу.

 

2  варіант

 

Вправа 1. Напишіть, наскільки важливими, цінними для вас є наведені нижче висловлювання про мову, її роль у подальшій професійній діяльності:

Чудова думка втрачає всю свою цінність, коли вона погано висловлена (Вольтер).

Учитися гарній, спокійній, інтелігентній мові треба довго й уважно, прислуховуючись, помічаючи, читаючи, вивчаючи (Д. С. Лихачов).

Вправа 2. Назвіть мовознавчі документи, які регулюють мовну політику в Україні.

Вправа 3. Яке визначення, на вашу думку, найповніше розкриває значення терміна «стиль»? Відповідь обґрунтуйте:

а) система мовних елементів, об’єднаних певним функціональним призначенням, способів добору й уживання їх;

б) сукупність мовних засобів, що свідомо використовуються мовцем за певних умов спілкування;

в) сукупність засобів, вибір яких зумовлюється змістом, метою та характером висловлювання;

г) різновид літературної мови (її функціональна підсистема), що обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і, відповідно до цього, має свої особливості добору й використання мовних засобів (лексики, фразеології, граматики, фонетики).

Вправа 4. До яких стилів (підстилів) належать подані уривки? Доведіть це, визначивши характерні риси в текстах.

А. Президентом України може бути громадянин України, не молод-ший тридцяти п’яти років на день виборів. Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше двох строків підряд. Президент України не може бути народним депутатом, обіймати будь-яку посаду в державних органах і громадських об’єднаннях, а також в інших організаціях, та займатися комерційною діяльністю. Якщо особа, обрана Президентом України, є народним депутатом, то її депутатські повно-важення припиняються з моменту вступу на посаду. Порушення вимог цієї статті призводять до втрати президентських повноважень, обрана особа не може бути приведена до присяги.

Б. Бібліотеки в Україні з’явилися в XI ст., спершу при монастирях, передусім у Києво-Печерському, та при великих храмах, наприклад, при святій Софії в Києві. Це були збірки рукописів та рукописних книг для внутрішнього вжитку певного храму, але при нагоді, можливо, ними користувалися й особи сторонні, як духовні, так і світські. З літописів відомо, що князі й бояри часто мали бібліотеки і наділяли монастирі чи церкви книжками (Святослав Ярославич, Микола Святоша Чернігівський, Володимир Волинський). Згодом такі збірки рукописів і книжок поста-вали й по церковних братствах (ХV–ХVІІ ст.).

Вправа 5. Поясніть, як ви розумієте тезу: «Функціональні стилі не становлять замкнутих систем, між ними існує взаємодія, вони взаємно впливають один на одного» (З підручника).